Активність земної кори

Земна кора перебуває в постійному русі. Швидкість таких зрушень може бути зовсім невеликий, помітною лише надточним приладів. Але за тисячоліття горизонтальні переміщення, підйоми і опускання поверхні призводять до вражаючих результатів.

Повільні коливання

Під час льодовикових періодів тривалий колосальний тиск величезних мас льодовикового щита змусило земну кору прогнутися. У міру танення навантаження зменшувалася, і поверхня в цих місцях почала підніматися. Визначити величину і швидкість таких підняттів допомагають зміни положення берегових ліній суші. При підйомі поверхні море відступає і формується новий берег. На узбережжі Балтійського моря, там, де особливо чітко видно сліди останнього льодовикового покриву, берегові лінії простежуються на суші на висотах 150-200 метрів!

Сьогодні під величезними масами материкових льодів знаходяться материк Антарктида та острів Гренландія. За даними вчених, земна кора тут прогнулася на величину однієї третини товщини самого покриву. Якщо припустити, що ці льоди розтануть, то нашому погляду постане підлідний рельєф з горами, рівнинами, озерами і долинами. Причому поверхню цих нових територій буде повільно підніматися. Правда, для людини це стало б помітно дуже нескоро, оскільки рівень Світового океану також б значно піднявся.

землетруси

Найактивніші руху земної кори відбуваються поблизу величезних тектонічних розломів, своєрідних тріщин планетарного масштабу, через які на поверхню надходить речовина мантії. У цих зонах розташовані діючі і згаслі вулкани, відбуваються землетруси.

Землетруси вивчає наука сейсмологія (від грец. Seismos – коливання, logos – вчення). Самі сейсмонебезпечні райони планети, де найчастіше відбуваються землетруси, як правило, збігаються з межами літосферних плит. Сейсмічною активністю відрізняється Тихоокеанське вогненне кільце вулканів, до якого входять Камчатка, Сахалін, Курильські і Японські острови, Філіппіни, Індонезія, узбережжя Каліфорнії, Чилі. Саме в цих місцях регулярно відбуваються не тільки виверження вулканів, а й сильні землетруси. Жителі Японських островів живуть під постійною загрозою підземних поштовхів. Навіть конструкції і фундамент будівель мають тут свої особливості: при підземних поштовхах вони здатні зміститися, але не руйнуватися. Інший небезпечний район – Євразійський пояс, до якого входять півострів Мала Азія, райони Гіндукушу, Тянь Шаню і Паміру, Гімалаїв.

Осередок землетрусу розташовується в надрах планети на великих глибинах. Від нього в різні боки колами розходяться сейсмічні хвилі, дедалі слабші в міру віддалення від вогнища. Епіцентр землетрусу – проекція вогнища землетрусу на поверхню Землі. Тут відбуваються найбільші руйнування.

 

Iкала землетрусів

У повідомленнях про землетруси часто згадують шкалу Ріхтера. Одиниця її, звана магнітудою, – це фізична величина, що позначає енергію землетрусу. З кожною одиницею енергія зростає майже в 30 разів! Але частіше використовується інша шкала – відносна. У балах ці шкали оцінюють руйнування і дію підземних поштовхів на людину і споруди.

Так, 1-4 бали для людини можуть пройти майже непомітно, на верхніх поверхах висотних будівель розгойдуються люстри, розливається вода. При 5-6 балах вже виникають тріщини в стінах будинків, лопаються скла. При 9 балах руйнуються фундаменти, падають лінії електропередач, а землетрус в 12 балів – це катастрофа, сила, здатна стерти з лиця землі цілі міста.

Посилання на основну публікацію