1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Музика
  3. Сутність і структура музикальності

Сутність і структура музикальності

Музичні здібності часто характеризують терміном «музикальність», який застосовується як в науці, так і на побутовому рівні. Музичним називають людину, яка не просто вміє що-небудь робити в галузі музики (наприклад, побіжно грати на фортепіано), а робить це з видимим задоволенням, легко, викликаючи емоційний відгук у слухачів. Таке визначення далеко не завжди застосовується до професійним музикантам, зате музичним цілком можуть назвати дилетанта або дитини, яка має ще мало умінь і навичок.
Незважаючи на широке поширення даного терміну в практиці, серед фахівців не існує єдиної думки про його змістовному наповненні. Аналіз поняття музикальності, який виробляють різні дослідники (А. Л. Готсдінер, В. І. Петрушин, Б. М. Теплов, М. С. Старчеус), свідчить про існування як мінімум двох його рівнів.
Під музикальністю в широкому сенсі подразумевают весь комплекс музичних здібностей. У нього входять:
1. Музичний слух
2. Музично-ритмічне почуття
3. Музична пам’ять
4. Координаційні здібності
Музикальність в широкому сенсі, таким чином, збігається з поняттям музичної обдарованості.
Музикальність в більш вузькому сенсі являє собою властивість особистості, що не співпадає зі здібностями в цілому, але додає їм особливу якість. Ця якість можна визначити як емоційну реакцію на музику, «омузикаленное» сприйняття світу (В. І. Петрушин); інтуїтивну глибину і тонкість емоційного переживання сенсу музики і здатність передавати його в інтонуванні (М. С. Старчеус); тонку емоційну чуйність на музику, пов’язану з сприйняттям її як деякого сенсу (Б. М. Теплов). У всіх наведених визначеннях музикальність пов’язана з емоціями, які, за визначенням Б. М. Теплова, являють собою зміст музики [8].
Нам близька точка зору названих вище авторів, оскільки в цьому трактуванні поняття музичної обдарованості ширше, ніж поняття музикальності. У обдарованість входять і такі властивості особистості, як багатство і активність уяви, зв’язок зорових і слухових образів, швидкість і точність слуходвігательной координації та ін. [9. С. 129]. Музичних людей більше, ніж обдарованих. Разом з тим, можливий і такий парадоксальний варіант, при якому обдарований до музики людина (наприклад, у якого відмінним перцептивних музичним слухом і координаційними здібностями) не володіє музикальністю або в володіє нею в невеликій мірі. Така людина може бути музикантом-інструменталістом, виконуючим складні у технічному відношенні твори, але залишає свою аудиторію емоційно байдужою.
Протилежним музикальності є поняття «амузия» – вкрай низька щабель музичних здібностей чи патологічне їх відсутність [Там само. С. 131]. Амузия зустрічається дуже рідко, не більше ніж у 2-3% людей, і її слід відрізняти від музичної нерозвиненості, яка може бути компенсована педагогічним впливом.
Таким чином, музикальність можна розглядати і як весь комплекс музичних здібностей, і як ядро ​​їх структури (за висловом Б. М. Теплова), за рамки якого окремі здібності можуть виходити.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Музична пам’ять