Повідомлення на тему “Вольфганг Амадей Моцарт”

Зі словом геній досить часто асоціюється Моцарт. Цей великий композитор перевершив не тільки свою власну епоху, а й взагалі багато рамки людських можливостей.

Він з’являється на світ на початку другої половини 18 століття в місті Зальцбург на території Австрії. Сім’я спочатку була музичною, але навіть цей факт ніяк не міг дозволити припускати розкриття такого раннього і всеосяжного таланту. З шести років Моцарт дає концерти і грає професійно на різних інструментах, а до 17 років він має репертуар близько 40 власних творів, які не просто виконані на професійному рівні, але мають безліч шанувальників по всьому світу.

Подальші роки є тільки розвиток творчості. Вольфганг Амадей не став тим вундеркіндом, який спалахує яскраво в юності і також стрімко згасає. В період 1775-80 років створюються одні з кращих творів. При цьому композитор, хоча і має роботу придворного органіста, насправді перебуває не в тепличних умовах, він багато працює і дає концерти не для творчості, а для утримання сім’ї.

Після 1780 року розпочинається період зрілої творчості, яке ознаменоване створенням чудових творів, до сих представляють собою еталони жанру. Зокрема тут слід відзначити такі твори як «Весілля Фігаро», «Дон-Жуан», «Чарівна флейта», «Милосердя Тита», «Реквієм». Вони подібно і більш раннім пишуться досить легко і в короткі терміни, але там не знайти ніякої недбалості або поспішності, вони гармонійні і мають завершеністю і цей факт тільки підтверджує геніальний талант композитора.

Багато хто пам’ятає віршований твір Моцарт і Сальєрі, яке описує те як заздрісник отруїв композитора. Однак, в дійсності Моцарт залишив цей світ більш банальним способом. Після листопада 1791 року починає хворіти, не працює і не встає з ліжка.

У грудні геніальний творець спочив і залишив після себе двох дітей і безліч творів, які до сих пір виконують в філармоніях усього світу. Як свідчать дослідження вчених, прослуховування музики Моцарта позитивно позначається на психічної діяльності і розвитку мозку.

Посилання на основну публікацію