Світ Візантійської культури

На березі Босфору римським імператором Костянтином в 324-330 рр. був зведений Константинополь – «новий Рим», столиця майбутнього Візантійської держави. Казково красивим представлявся місто прибульцям із Заходу, Сходу і Півночі.
Візантійська імперія стала могутньою державою, імперією «ромеїв» (спадкоємців римлян), як називали себе її жителі. З одного боку, вона стала продовженням багатющої античної культури, а з іншого – початком культури середньовічної. Як спадкоємиця Античності Візантія випробувала на собі і вплив культури народів Сходу, зумівши творчо переробити їх художні традиції. Від Єгипту вона успадкувала художні розписи тканин, різьблення по дереву і кості, від Передньої Азії – тип купольної базиліки, у персів перейняла придворний церемоніал, з Палестини привезла святі реліквії християнської віри. І все-таки Візантії судилося залишити власний слід в історії світової художньої культури. Незважаючи на трагічні моменти своєї історії, вона дала світові високі зразки мистецтва, що стали еталоном для православного світу, які відрізняють глибина філософського і релігійного сенсу, витонченість естетичного вираження.
У Візантії був втілений у життя ідеально відповідав вимогам християнського богослужіння тип хрестово-купольного храму, що представляв собою в плані рівносторонній грецький хрест з купольним перекриттям. Візантійські майстри домоглися синтезу музичних і фрескових композицій у просторі архітектурних споруд. Живописці Західної Європи та Давньої Русі суворо дотримувалися іконографії, в основі якої лежав канон – сукупність встановлених правил в зображенні біблійних сцен і персонажів. Значними були успіхи в літературі, книжковій мініатюрі, музиці та декоративно-прикладному мистецтві.

Посилання на основну публікацію