Майстри венеціанського живопису

Найважливішим напрямком Пізнього Відродження стало мистецтво живопису, наочно відбило гуманістичні ідеали епохи. Тепер художників цікавив не тільки людина, але і його оточення, світ природи, який прославляє одвічні радості буття. Живопис, заснована на чуттєвому сприйнятті світу, вражала буйством фарб, стихією почуттів та емоцій. Картини венеціанських художників, що сприймалися як бенкет для очей, прикрашали величні храми і парадні палаци дожів, підкреслюючи багатство і розкіш інтер’єрів. Якщо флорентійська школа живопису віддавала перевагу малюнку і виразною пластиці, то для венеціанської основою являлися насичений колір, багатобарвність, градація світлотіньових переходів, багатство живописних рішень та їх гармонія. Якщо для флорентійського мистецтва ідеалом краси були статуї Давида, то венеціанська живопис висловила свій ідеал в образах сидів при столі Венер – античних богинь любові і краси.

Посилання на основну публікацію