20 фактів з життя Франца Шуберта

Франца Шуберта (1797 – 1928) можна вважати однією з найтрагічніших постатей світової культури. Блискучий талант композитора був, по суті, за життя оцінений тільки досить вузьким колом друзів. Шуберт з дитинства не знав, що таке мінімальний побутовий комфорт. Навіть коли у нього з’являлися гроші, друзям доводилося стежити за витратами Франца – той просто не знав ціни багатьох речей.

Доля відміряла Шуберту всього неповний 31 рік життя, при цьому дев’ять останніх років він тяжко хворів. При цьому композитор встиг збагатити світову музичну скарбницю сотнями блискучих творів. Шуберт став першим композитором-романтиком. Це дивно хоча б тому, що жив він одночасно з Бетховеном (Шуберт помер на півтора року пізніше класика і на похоронах ніс його труну). Тобто в ті роки героїзм на очах сучасників поступався місцем романтизму.

Шуберт, звичайно, не мислив такими категоріями. Та й навряд чи він взагалі займався філософськими роздумами – він працював. У будь-яких житлових і матеріальних умов він постійно писав музику. Лежачи в лікарні, він створює прекрасний вокальний цикл. Розлучившись з першим коханням, він пише Четверту симфонію, названу «Трагічною». І так все життя до того моменту, як вогким листопадовим днем ​​його труну опустили в могилу недалеко від ще свіжої могили Людвіга ван Бетховена.

1. Франц Шуберт був 12-ою дитиною в сім’ї. Його батько, якого також звали Франц, навіть вів спеціальну книгу, щоб не заплутатися у власних дітях. І Франц, який народився 31 січня 1797 роки, був останнім – після нього народилося ще двоє дітей. Вижили лише четверо, що для роду Шуберта було гнітючою традицією – в родині діда вижили четверо з дев’яти дітей.

2. Батько Франца був шкільним учителем, вивчився на престижну (в Австрії пройшла шкільна реформа) професію з простих селян. Мати була простою куховаркою, а про шлюб їх зараз би сказали «по зальоту». Марія Елізабет завагітніла, і до честі Франца Шуберта-старшого, він її не кинув.

3. Шуберт старший був людиною дуже суворим. Єдине послаблення дітям він робив для музики. Сам він умів грати на скрипці, але вважав за краще віолончель, а дітей навчав грати на скрипці. Втім, в навчанні музиці був і практичний сенс – батько хотів, щоб його сини стали вчителями, а в ті часи вчителі повинні були викладати і музику.

4. Франц-молодший почав займатися скрипкою в сім років і робив великі успіхи. Старший брат вмів грати на роялі. Після численних прохань він почав вчити Франца, і через кілька місяців з подивом усвідомив, що більше в якості вчителя він не потрібен. У місцевій церкві був орган, і як-то раз все стали дивуватися раптової побожності Франца. Він навіть став співати в церковному хорі. Насправді хлопчик стирчав в церкві тільки для того, щоб слухати орган, а в хорі співав, щоб не платити за уроки, які давав йому керівник хору Міхаель Хольцер. Той мав незвичайним педагогічним талантом – не тільки навчив хлопчика грати на органі, а й заклав неабияку теоретичну базу. При цьому Хольцер був дуже скромним – згодом він навіть заперечував те, що давав Шуберту уроки. Це, говорив Хольцер, були просто розмови під музику. Шуберт присвятив йому одну зі своїх мес.

5. 30 вересня 1808 Франц успішно склав іспити, став придворним півчим і був зарахований в конвікт – престижне релігійний навчальний заклад.

6. У конвікт Шуберт спочатку потрапив в оркестр, потім став його першою скрипкою, а потім і заступником диригента Вацлава Ружичка. Диригент спробував займатися з хлопчиком, але швидко зрозумів, що його знання для Шуберта – пройдений етап. Ружичка звернувся до того самого Антоніо Сальєрі. Цей композитор і музикант був капельмейстером віденського двору. Він приймав іспити у Шуберта і запам’ятав хлопчика, тому погодився попрацювати з ним. Дізнавшись про те, що син серйозно займається музикою, батько, не терпів найменшого спротиву, вигнав Франца з дому. Повернувся хлопець в сім’ю лише після смерті матері.

7. Писати музику Шуберт почав в конвікт, однак мало кому її грав. Сальєрі схвалював заняття композицією, але постійно змушував учня вивчати шедеври минулого, щоб твори Шуберта відповідали канонам. Шуберт же писав зовсім іншу музику.

8. У 1813 році Шуберт залишив конвікт. Без гроша в кишені, він вступив у доросле життя, маючи лише купу власних творів. Головним його багатством була тільки що написана симфонія. Однак заробити на ній було неможливо, і Шуберт став учителем з зарплатою, на яку не можна було купити навіть півкіло хліба в день. Зате за три роки роботи він написав сотні творів, в тому числі дві симфонії, чотири опери і дві меси. Особливо йому подобалося складати пісні – вони виходили з-під його пера десятками.

9. Перше кохання Шуберта звали Тереза ​​Гроб. Молоді люди любили один одного і мали намір одружитися На заваді стала мати дівчини, яка не захотіла видавати дочку заміж за людину без гроша за душею. Тереза ​​вийшла заміж за кондитера і прожила 78 років – в 2,5 рази довше Шуберта.

10. У 1818 році обстановка в будинку стала для Франца нестерпним – батько до старості зовсім збожеволів на грошах і вимагав, щоб син кинув музику і зайнявся кар’єрою вчителя. Франц у відповідь кинув школу, благо підвернулася місце вчителя музики. Граф Карл Естергазі фон Талант найняв його за протекцією друзів Шуберта. Викладати треба було двом дочкам графа. Вельми допоміг отримати місце той факт, що пісні Шуберта вже встиг оцінити зірка Віденської опери Йоганн Міхаель Фогль.

11. Пісні Шуберта вже співали по всій Австрії, а їх автор про це не знав. Випадково потрапивши в місто Штайр, Шуберт і Фогль виявили, що пісні Франца співають і старі й малі, а їх виконавці благоговеют перед столичним автором. І це при тому, що Шуберту не вдалося прилаштувати жодної пісні концертирующим співакам – це могло бути стати джерелом хоч якогось доходу. Тільки тут Фогль, до цього співав пісні Шуберта тільки вдома, оцінив, наскільки популярними можуть бути твори цього композитора. Співак вирішив «пробивати» їх в театр.

12. Два перших твори, «Близнюки» і «Чарівна арфа», провалилися через слабкі лібрето. За тодішніми правилами, маловідомий автор не міг уявити своє або написане кимось лібрето – його замовляв театр у маститих авторів. З театром у Шуберта нічого не вийшло до кінця життя.

13. Успіх прийшов зовсім з несподіваного боку. На одній з популярних у Відні «академій» – збірного концерту-солянки – Фогль виконав пісню «Лісовий цар», що мала феноменальний успіх. Видавці все одно не хотіли зв’язуватися з маловідомим композитором, і друзі Шуберта вскладчину замовили тираж за свій рахунок. Справа дуже швидко розгорнулося: видавши таким чином всього 10 пісень Шуберта, друзі оплатили всі його борги і вручили композитору неабияку суму. Тут же вони виявили, що Францу потрібен свого роду фінансовий менеджер – у нього ніколи не було грошей, і він просто не знав, як і на що їх витрачати.

14. Сьома симфонія Шуберта називається «Незакінчена» не тому, що автор на встиг закінчити її. Шуберт якраз вважав, що висловив в ній все, що хотів. Однак вона складається з двох частин, тоді як в симфонії їх повинно бути чотири, ось у фахівців і виникає відчуття незавершеності. Ноти симфонії припадали пилом на полицях більше 40 років. Вперше твір було виконано лише в 1865 році.

15. З популярністю Шуберта у Відні увійшли в моду «Шубертіади» – вечори, на яких молодь всіляко розважалася. Читали вірші, грали в ігри і т. П. Але вінцем вечора завжди був Шуберт за роялем. Він складав музику до танців прямо на ходу, і тільки записаних танців в його творчому доробку понад 450. Але друзі композитора вважали, що Шуберт склав значно більше танцювальних мелодій.

16. У грудні 1822 року Шуберт підхопив сифіліс. Композитор не втрачав часу навіть в лікарні – в неї він написав прекрасний вокальний цикл «Прекрасна мельничиха». Однак з тодішнім рівнем розвитку медицини лікування сифілісу було довгим, болісним і сильно послаблювало організм. У Шуберта були періоди ремісії, він починав знову з’являтися в суспільстві, однак здоров’я його так і не відновилося.

17. 26 березня 1828 року Відень став свідком справжнього тріумфу Франца Шуберта. Був влаштований концерт з його творів, які виконували кращі австрійські музиканти. Присутні на концерті згадували, що захват публіки наростав з кожним номером. А в кінці заявленої програми після виконання тріо мі-бемоль-мажор стіни залу ледь не впали – у віденців було прийнято висловлювати вище задоволення від музики тупотом. Музикантів викликали на біс навіть тоді, коли в залі вимкнули газове освітлення. Шуберт був приголомшений успіхом. А прожити йому залишалося всього кілька місяців …

18. Помер Франц Шуберт 19 листопада 1828 в своєму будинку в Відні. Причиною смерті став черевний тиф. Останні дні життя він провів в гарячковому маренні. Швидше за все, ці 20 днів стали єдиними в зрілому житті композитора, в які він не працював. До останніх днів Шуберт трудився над своїми прекрасними творами.

19. Поховали Шуберта на Верінгском кладовищі недалеко від могили Бетховена. Згодом останки двох великих композиторів перепоховали на Центральному кладовищі.

20. Шуберт написав понад 1200 творів найрізноманітніших жанрів. Причому за життя світ побачила лише невелика частина написаного композитором. Решта поступово збиралося з миру по нитці: щось знаходили спадкоємці друзів, щось спливало при переїздах або продажах нерухомості. Полное собрание сочинений вдалося видати тільки в 1897 році.

Посилання на основну публікацію