Виробничо-технічні ризики

Виробничо-технічні ризики є імовірність незапланованих втрат, пов’язаних зі збоями технологічного процесу, порушеннями в ході випробування, впровадження, модернізації, експлуатації обладнання.

Початковим етапом, на якому можуть реалізуватися технічні ризики, є проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. У даному випадку виділяють два фактори ризиків: об’єктивні і суб’єктивні. Об’єктивні пов’язані з проблемами, які виникають в організаційній сфері: проблеми з фінансуванням досліджень, перевищення кошторису витрат у ході дослідження, недостатньо нове дослідне обладнання і т. д.

Суб’єктивні фактори пов’язані з невизначеністю самого науково-дослідного і випробувального процесу, результати якого не можна заздалегідь передбачити. При цьому можуть виникнути такі ситуації:

– В ході досліджень отримані негативні результати, які параметри технічних розробок не досягнули очікуваних результатів;

– Технічні та технологічні можливості виробництва (включаючи рівень підготовки та перепідготовки кадрів) недостатні для освоєння отриманих розробок, оскільки це вимагає підвищення рівня виробництва;

– Характеристики розробки випереджають фінансові, технічні можливості прогнозованих споживачів нових продуктів;

– При використанні нових розробок можуть виникати непередбачені побічні або відстрочені за часом проблеми (наприклад, проблеми взаємодії з навколишнім середовищем і людиною).

Окремою групою виробничо-технічних ризиків є можливість втрат в ході експлуатації обладнання. Це може бути викликано різними причинами:

– Простої устаткування в зв’язку з неефективною організацією виробничого процесу, недотриманням термінів поставки сировини, запчастин, несвоєчасним проведенням обслуговування;

– Збої, вибір неоптимального технологічного режиму через використання некондиційного сировини, недостатньої кваліфікації або рівня відповідальності персоналу;

– Поломки обладнання, технічні неполадки, аварії, пожежі тощо., Зумовлені різними факторами, з яких в нашій республіці основним є рівень зносу обладнання.

На рис. 3 представлена ??залежність між зносом і ступенем технічного ризику. Як можна побачити, при досягненні критичної ступеня зносу обладнання, будівель і споруд (60-70%) починає різко збільшуватися ймовірність поломок, аварій.

Одним з найбільш істотних факторів ризику є тривалість виробничого циклу. Чим він більший, тим вища ймовірність реалізації різних непередбачених обставин (у тому числі пов’язаних з погодними умовами), які можуть негативно позначитися на діяльності. Найбільш сильно даний фактор впливає на виробничі ризики в таких сферах, як будівництво, сільське, лісове господарство.

В якості різновиду виробничого можна розглядати транспортний ризик, оскільки доставка і переміщення матеріалів та продукції є частиною виробничого процесу, а для транспортних компаній – його основою.

Транспортні ризики обумовлені ймовірністю втрат в процесі перевезення вантажів. Вони тісно пов’язані з постачальними і збутовими ризиками через те, що можуть стати їх джерелами. Ступінь транспортних ризиків може бути значно знижена при правильному виборі виду транспорту в залежності від специфіки транспортованого товару та умов доставки. Ефективно керувати транспортними ризиками допомагає міжнародний стандарт їх класифікації за відповідальності та умовами доставки (INCOTERMS), який був розроблений Міжнародною торговою палатою в Парижі в 1919 р і уніфікований в 1936 р Останні зміни і додавання в класифікацію були внесені в 2000 р

Посилання на основну публікацію