Вибір стратегії

Як складна система стратегія фірми може мати кілька різних концептуальних побудов на основі вибору її ключових підсистем.

Існуючі основні підходи до вибору стратегії

Перший підхід до вибору і побудови стратегії заснований на тому, що з усіх стратегій організаційних підсистем виділяється одна базова стратегія, за допомогою якої задається і детермінується весь процес вибору всіх інших приватних стратегій фірми, а також корпоративної стратегії в цілому. Таку логіка вибору корпоративної стратегії називається логікою первинного виділення ключової стратегії-підсистеми похідним побудовою на її основі в подальшому інших стратегій-підсистем.

Другий підхід до вибору стратегії пов’язаний зі створенням ефективної системи стратегій окремих бізнесів організації. Такий підхід також називають логікою системи стратегій окремих бізнесів. Наступний підхід заснований на уявленні про корпоративної стратегії як про комплекс стратегій базових функціональних напрямків діяльності фірми. Інакше кажучи, третя логіка вибору корпоративної стратегії – це логіка побудови системи функціональних стратегій.

Відзначимо, що існують і інші підходи або принципи як вихідного аналізу і подальшого вибору стратегії. Наприклад успішно розвивається «ресурсний підхід» до вибору стратегії фірми, а також концепція, яка пропонує створювати стратегію в першу чергу на основі стратегій базових елементів – ключовий організаційної компетенції.

В Україні, в порівнянні з усіма іншими описані концепціями більш популярним є функціональний підхід. З урахуванням вищесказаного стосовно вибору корпоративної стратегії і в цілому до стратегічного управління варто підкреслити наступні моменти:

абсолютизований або надмірно традиційний функціональний підхід має внутрішні суттєві обмеження в частині критерію кінцевої ефективності;

для успіху в сучасній конкурентній боротьбі в тій чи іншій стратегічній перспективі – традиційний функціонально-стратегічний похід необхідно доповнити іншими різними методологічними підходами і відповідними методами побудови ефективної стратегії.

Розумна достатність або принцип «бритви Оккама» для стратегії

Комерційних організацій, реально функціонуючих в різного роду конкретних ситуаціях є безліч, отже остаточний вибір – як з урахуванням принципового підходу, так і з урахуванням конкретного інструментарію – фірмі доведеться робити самостійно. Цей вибір:

  • повинен бути обов’язково заснований на серйозному аналізі саме конкретної для даної фірми ситуації;
  • рекомендується здійснювати відповідно до так званим принципом «бритви Оккама» або принципом розумної достатності.

Суть принципу «бритви Оккама» полягає в тому, що в даній конкретній ситуації вибір підходу до визначення стратегії з одного боку повинен забезпечувати достатню ефективність стратегії, а з іншого – за складністю, витрат і інших факторів зобов’язаний бути економічним і відносно простим.

Отже, стратегічна оптимальність – це своєрідне вміння поєднувати розумну достатність в частині ефективності стратегії з відносним мінімумом по витраченим зусиллям і в цілому – за витратами на створення її.

Між стратегією фірми і оперативно-тактичним її втіленням існує ефективний органічний перехід. Стратегія фірми як результат певного вибору повинна являти собою органічну цілісність, а довгострокова програма конкретних дій мати практичну органічність і цілісність.

При виборі стратегії слід акцентувати увагу на таких позиціях.

Досягнення повноцінної, тобто дійсно наскрізний і всеохоплюючої органічності стратегії фірми як по всіх її елементів і підсистем, так і у всіх процесах розвитку її.

Первісна корпоративна стратегія і в цілому первинна модель управління будь-якої організації повинні бути ефективними. Однак при цьому вони можуть здаватися відносно простими, нo в подальшому довгострокова стратегія руху сучасної фірми повинна адекватно визначатися розвитком загальної її стратегії.

Отже, сучасна корпоративна стратегія, як сама загальна стратегія організації, під впливом вже відбуваються і можливих змін постійно ускладнюється і невизначеною довкілля, сама зобов’язана безперервно, адекватно і гнучко змінюватися або розвиватися як про самостійна і дійсно повноцінна органічна система.

Визначення стратегічної позиції

Для вибору стратегічної позиції фірми може використовуватися методика наближеного розрахунку.

Згідно представленої на рис.1 методикою стратегічні позиції фірми визначаються тим, наскільки макроумови, мікроумови, ринкові і галузеві умови відповідають стратегії розвитку фірми.

До макроусловіям, в яких необхідно здійснювати реалізацію стратегії, перш за все відносяться:

  • соціальні умови;
  • економічні умови;
  • політичні умови;
  • технологічні умови.

Мікроусловія стратегії фірми повинні формуватися такими системами організації, як:

  • виробничо-технологічна система;
  • фінансово-економічна система;
  • система управління;
  • система підготовки виробництва і маркетингу;
  • система корпоративної культури.

Галузевими умовами здійснення стратегії фірми є ті, які формуються під впливом:

  • динаміки і структури конкурентного середовища в галузі;
  • загрози потенційних конкурентів;
  • положення в галузі покупців;
  • положення в галузі постачальників;
  • тиском виробників продуктів-замінників.

Ринкові умови вибору стратегії визначаються наступними факторами:

  • потенціал (розмір) ринку;
  • структура ринку і потенційного сегмента;
  • вік ринку;
  • еластичність попиту;
  • ключові фактори успіху на ринку.

Таким чином, вибір стратегії фірми проводиться керівництвом на основі базі основних чинників, які характеризують стан фірми, з урахуванням підсумків аналізу продуктового портфеля бізнесів, а також сутності та характеру реалізованих стратегій.

Посилання на основну публікацію