Традиційні концепції лідерства

Теорія лідерських якостей

Теорія лідерських якостей – це найбільш ранній підхід у вивченні та визначенні лідерства. В даному напрямку проводилися сотні досліджень, які породили досить довгий список розкритих лідерських якостей. В рамках цієї теорії були висунуті п’ять основних якостей, які характеризують лідера:

  • інтелектуальні здібності і розум;
  • домінування над іншими і панування;
  • активність і енергійність;
  • впевненість в собі;
  • знання справи.

Відзначимо, що ці п’ять рис не пояснюють повністю виникнення лідера. Багато людей з заданими властивостями так і залишилися послідовниками. Пізніше дослідження привело до виділення декількох груп лідерських якостей: фізіологічні, психологічні, розумові та ділові.

До фізіологічних відносяться вага, зріст, статура, зовнішній вигляд, енергійність рухів людини. Звичайно, в деякій мірі зв’язок між наявністю цих якостей та лідерством може існувати. Однак, якщо людина фізично вище та крупніше, ніж середня людина в деякій групі, це ще не дає йому ніякого права бути лідером в ній.

Психологічні або емоційні якості на практиці виявляються головним чином через характер людини. Вони мають і спадкоємні, і виховні засади. Вроджені задатки є першоосновою психічних якостей, які можуть мати двоїстий характер:

  • психічні якості, що не піддаються або слабко піддаються корекції (схильність до ризику, прагнення до лідерства, властивості темпераменту);
  • психічні якості, які можуть піддаватися удосконалення (рівень інтелекту, пам’ять …).

Під впливом досвіду вдосконалюються і психологічні якості, який людина набуває в процесі свого життя.

Дослідження розумових і інтелектуальних якостей в їх зв’язків з лідерством проводилось безліччю вчених, і їх результати один з одним збігаються в тому, що рівень таких якостей у лідера вище, ніж у нелідеров.

Базовими інтелектуальними здібностями для лідерів повинні бути: прагнення постійно самовдосконалюватися, наявність схильності до сприйняття нових ідей, панорамності мислення і професійна компетентність, здатність до самоаналізу.

Ділові якості носять в основному характер набутих (розвинених) навичок та вмінь у лідера у виконанні своїх функцій. Сюди також можна віднести діловитість, підприємливість, стабільне прояв ініціативи, вміння приймати нестандартні рішення.

Теорія лідерських якостей має ряд недоліків. Так, перелік потенційно істотних лідерських якостей виявився практично нескінченним. З цієї причини створити «єдиний вірний» образ лідера стало неможливим. Таким чином, описаний підхід, який вивчає лідерські якості, досить цікавий, але на жаль, він не приносить користі на практиці. Безперечною його заслугою стало те, що послужив поштовхом до розвитку інших концепцій лідерства.

Концепції лідерської поведінки

Важлива відмінність від концепції лідерських якостей полягає в тому, що концепція лідерської поведінки допускає можливість підготовки лідера за спеціально розробленими програмами.

Найбільш популярними концепціями цього типу є наступні:

  • три стилі лідерства;
  • дослідження університету шт. Огайо;
  • дослідження Мічиганського університету;
  • управлінська сітка (Блейка і Моутон).

Дослідження університету Огайо – найбільш значне, його метою була розробка двуфакторной теорії керівництва, в основі якої дві змінні: структура відносин і відносини в межах цієї структури.

До першої відносять зразки поведінки, за допомогою яких лідером організовується і визначається структура відносин в групі: визначення ролей, встановлення потоків комунікацій, процедур і правил роботи, очікуваних результатів.

Друга змінна містить зразки поведінки, що відображає рівень і якість відносин між лідерами та його послідовниками: дружність, взаємодовіра та взаємоповага, гармонія.

В ході дослідження було встановлено зв’язку між зазначеними змінними і різними критеріями ефективності. Так спочатку було встановлено, що лідери, поведінка яких характеризується наявністю одночасно двох змінних, більш ефективні в своїй діяльності, ніж ті, в яких поведінка характеризується лише однією з них. Пізніше були отримані дані, що свідчать про те, що при найбільшої уваги з боку керівника до структури відносин вище показники професійності підлеглих.

Дослідження Мічиганського університету мало на меті визначити відмінності в поведінці ефективного та неефективного лідера. В основу були закладені дві змінні в поведінці лідера: зосередження уваги лідера на роботі і на працюючих. Як видно, ці змінні за своїм змістом схожі з тими, що використовувалися в дослідженнях в Огайо. Результати досліджень Мічиганського університету дозволили зробити такі висновки про ефективного лідера:

  • ефективний лідер має тенденцію до підтримки підлеглих і розвитку з ними хороших стосунків;
  • ефективний лідер використовує груповий, а не індивідуальний підхід до управління підлеглими;
  • ефективний лідер вимагає вкрай високий рівень виконання роботи.

Базуючись на підході Мічіганського університету були виділені дві категорії лідерів: лідери, орієнтовані на підлеглих, і лідери, орієнтовані на роботу.

Посилання на основну публікацію