Способи проникнення компанії на зовнішній ринок

Обмежуючі фактори проникнення

Далеко не всім компаніям, які вийшли на міжнародний ринок, вдається досягти значних успіхів. Тому перш ніж почати активний процес інтернаціоналізації, необхідно проаналізувати ситуацію і зважити всі за і проти.

Обмежуючими факторами для виходу на міжнародний ринок можна вважати наступне:

  • – додаткові зусилля,
  • – додаткові інвестиції в локалізацію, побудова каналів збуту, просування;
  • – додаткові валютні, політичні, юридичні, фінансові ризики.

При наявності перелічених факторів кампанії доцільно обмежити свою діяльність місцевими ринками, тому що замість бажаної диверсифікації відбудеться розпорошення активів.

Але багато компаній усвідомлюють, що міжнародний ринок для них стає не просто актуальним явищем, а й способом вижити, тобто якщо вони не скористаються можливостями міжнародного бізнесу сьогодні, то завтра зарубіжні компанії потіснять їх навіть на вітчизняних ринках.

Активні і реактивні чинники проникнення

Фактори, які свідчать про необхідність виходу на міжнародний ринок діляться на активні і реактивні.

Активні чинники засновані на свідомих внутрішніх рішеннях організації і являють собою:

  • – прагнення збільшити продажі;
  • – досягти економії на масштабі виробництва;
  • – диверсифікувати продажу;
  • – продовжити життєвий цикл продукції;
  • – оптимізувати податки.

Важливим моментом є й те, що вихід на нові зовнішні ринки знижує чутливість компанії до ризиків, пов’язаних з національним ринком. До таких ризиків слід віднести посилення конкуренції, падіння курсу національної валюти, політична і економічна нестабільність.

До реактивним мотивами відноситься вплив зовнішніх факторів:

  • – надходження випадкових експортних замовлень;
  • – слідування за традиційними споживачами;
  • – насичення внутрішнього ринку;
  • – тиск конкурентів.

Способи проникнення

У тому випадку, якщо керівництво компанії прийме рішення про вихід на міжнародний ринок, необхідно вибрати правильний спосіб проникнення.

Він залежить, перш за все, від стадії розвитку компанії, її розміру, досвіду зовнішньоекономічної діяльності, наявності фінансових ресурсів, готовності до ризику. Наступним важливим моментом є потенціал ринку збуту. Максимальних обсягів можна досягти при створенні власних підприємств, або активної роздачі ліцензій.

Плануючи вихід на міжнародний ринок, слід мати чітке уявлення про зовнішньоекономічній політиці країни, так як в багатьох країнах існують різні законодавчі обмеження, пов’язані з оподаткуванням, фінансуванням, кредитуванням і т.д.
Слід також вирішити питання фінансування транзакційних витрат, які відображають витрати на укладання угод, в тому числі на вибір партнера, підписання угод і контроль виконання, адаптацію до змін, що відбуваються, вдосконалення кваліфікації окремих працівників, попередження шахрайства і т. Д. Якщо такі витрати дуже великі , то доцільніше створити власне або спільне підприємство. Якщо ж їх рівень невисокий, то можна скористатися такими способами проникнення, як ліцензування або контрактне виробництво.

Умови, що існують в країні, в якій передбачається діяти компанії, мають велике значення для успішного бізнесу. Сюди слід віднести ставки заробітної плати, витрати на придбання земельних ділянок, наявність доступу до засобів проведення науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, додаткові адміністративні витрати на управління іноземним підприємством, політичні ризики та інше.

Кожна компанія, що діє на міжнародному ринку, повинна прагнути до того, щоб заволодіти якомога більшою кількістю матеріальних і нематеріальних ресурсів, тому що це дасть їй конкурентну перевагу перед іншими компаніями.

Посилання на основну публікацію