Система управління людськими ресурсами

Функції управління людськими ресурсами

Управління людськими ресурсами – це наука, що базується не тільки на практиці, але і на теоретичних знаннях.

Серед основних функцій управління персоналом варто виділити:

1) Планування.

Ця функція має на увазі виконання наступних внутрішніх завдань:

  • – Планування та прогнозування потреби в персоналі, складу необхідних професій, рівня кваліфікації персоналу.
  • – Формування критеріїв та вимог відбору кандидатів.
  • – Розробка планів навчання персоналу.
  • – Формування нормативних документів управління персоналом (штатного розкладу, Положення про підрозділи організації, Посадових інструкцій, Описи робочих місць).
  • – Планування фондів оплати праці персоналу.

2) Цілепокладання.

Залежно від цілей діяльності організації в цілому формуються цілі управління персоналом.

Цілями компанії можуть розглядатися:

  • – підвищення конкурентоспроможності організації,
  • – збільшення частки фірми на ринку,
  • – зниження внутрішніх і зовнішніх витрат,
  • – ліквідація або скорочення слабких сторін і вузьких місць організації,
  • – створення соціально-психологічного клімату, що сприяє підвищенню продуктивності праці.

3) Програмування.

Не має відношення до відомої професії, але має відношення до програм. Це методичні матеріали, які використовуються кадровиками в роботі для підбору, навчання і розвитку персоналу. Окремо до цих функцій належать програми з обліку персоналу, за допомогою яких формуються відомості про кожного співробітника (досьє) і дані про кожному робочому місці.

4) Контроль.

Система контролю повинна базуватися виключно на показниках, які визначають виконавчу дисципліну співробітників, їх ініціативність, певні ділові якості, що впливають на якість роботи. Система контролю діяльності персоналу ні в якому разі не повинна перетворюватися в систему тотального контролю.

Структура і принципи управління персоналом

Структура управління персоналом базується на ряді основоположних принципів, до найважливіших з яких відносяться наступні:

1) Принцип формування ефективних зворотних зв’язків.

Суть полягає в тому, що керівництву потрібно регулярно отримувати достовірну та об’єктивну інформацію про всі обставини справ на виробництві, особливо, якщо виникають робочі проблеми.

Труднощі завдання полягає в тому, що іноді самі підлеглі бажають приховати негативну інформацію, щоб уникнути критики керівництва, або ототожнення причин виникнення проблем з джерелами інформації (попросту: хто приніс погану звістку, той і винен). Навіть якщо причини виникнення відповідних проблем не мають ніякого відношення до сфери діяльності і повноважень співробітника.

Такої позиції треба уникати, адже позбавлення самого себе важливу частину інформації в результаті призводить до неадекватних рішень, а значить, і до нових, більш серйозних проблем.

2) Принцип справедливості.

Головним правилом керівника по відношенню до кожного з підлеглих має бути правило рівного ставлення до всіх підлеглих і об’єктивної оцінки співробітників. Особливо обережним треба бути з талановитими і високопрофесійними співробітникам, які є цінними кадрами, але не завжди бажають підлаштовуватися під діючі правила організації.

Таких працівників треба мотивувати зовсім інакше, ніж інших співробітників, але таким чином, щоб у інших підлеглих не склалося враження, що у керівництва є «любимчики» або у кого-то з колег занадто «привілейований» статус.

Посилання на основну публікацію