Ринкова організаційна культура

Особливості ринкової організаційної культури

Ринкова організаційна культура – це тип організаційної культури, який домінує в компаніях, жорстко орієнтованих на позитивний комерційний результат.

Головне в цій культурі – обов’язкове виконання завдання, яка перед тобою поставлена. Культура характеризується цілеспрямованими співробітниками і високим рівнем суперництва між собою. Лідери таких компаній – жорсткі керівники і непримиренні конкуренти, які непохитні у своїх намірах і вимогливі до себе і співробітникам. Основним сполучною ланкою для організацій такого типу є прагнення перемагати. Головне – це репутація компанії і її успіх, що є предметом загальної радості. Головна і жорстко контрольована лінія поведінки такої організації – конкурентоспроможність на ринку.

Перші організації з таким типом організаційної структури почали з’являтися в кінці 1960-х років, так як саме в цей час більшість компаній зіткнулися віч-на-віч з новими викликами ринку і посиленням конкуренції. Ринкова організаційна структура значною мірою ґрунтувалася на роботах Білла Оучі, Олівера Вільямсона та їх співавторів. В ході вивчення різних організацій цими вченими було встановлено альтернативний комплекс видів діяльності, який за їхнім твердженням, буде фундаментом, що забезпечує організаційну ефективність.

Основним показником ефективності компанії для них був показник операційних витрат. Розроблена вченими концепція була названа ними ринкової формою організації. Основний фокус даної концепції був зосереджений на взаємодії з зовнішніми клієнтами – постачальниками, споживачами, підрядниками, ліцензіатами, професійними спілками, органами правового регулювання.

Основною відмінністю від ієрархічних організаційних структур, де правила є гарантом підтримки внутрішнього контролю, ринкова організаційна структура працює за підтримки правил, спеціалізованих завдань і централізованих рішень, так як при роботі ринок спирається, перш за все, на механізми ринкової економіки.

Головними установками бізнесу таких компаній є прибутковість, досягнуті результати, положення в ринкових нішах, розтяжні мети і безпечні бази споживачів. Виходячи з цього, були визначені стрижневі мети для компаній з організаційною структурою ринкового типу – ними стали конкурентоспроможність і продуктивність. Для досягнення цих стрижневих цілей робиться сильний акцент на зовнішніх позиціях компанії і контролі за її діяльністю.

Для прикладу можна розглянути досвід компанії Philips Electronics. У 1991 році компанія почала втрачати свою ринкову частку в Європі і вперше за свою історію підсумком її роботи стало негативне річне сальдо. Цей факт послужив каталізатором охопила всю корпорацію прагнення поліпшити конкурентне становище компанії. Був призначений новий генеральний менеджер, під керівництвом якого ця корпорація, що має розгалужену філіальну мережу по всьому світу, запустила новий процес, який назвали Centurion. Суттю цього проекту стали зусилля, які компанія направила на зміну самовпевненої і самовдоволеної ієрархічної організаційної культури компанії до ринкової організаційної культури, рушійною силою якої була орієнтація фокусу уваги на потреби споживача, зростання прибутковості від оборотів активів і підвищення конкурентоспроможності корпорації.

Базові принципи ринкової організаційної культури

  • зовнішнє оточення будь-якої компанії – це не милість, послана згори, а ворожий компанії виклик;
  • будь-який споживач максимально розбірливий і зацікавлений в придбанні в максимально вигідному придбанні цінностей;
  • кожна компанія повинна займатися своїм бізнесом з метою сталого розвитку та посилення своїх ринкових конкурентних позицій;
  • основне завдання менеджменту компанії полягає в тому, щоб привести її до тієї продуктивності і результатами, які забезпечать їй необхідну прибуток.
Посилання на основну публікацію