Прогнозування як функція управління

Визначення функції прогнозування

А. Файоль, творець класичної школи адміністративного управління, вважав передбачення (прогнозування) сутністю управління. Прогнозування є здатністю організації дивитися в майбутнє, оцінювати його і створювати альтернативні сценарії розвитку подій з деякими можливостями.

Прогнозування являє собою одну з ключових функцій керівника будь-якої компанії. Іноді прогнозування розглядається не як відособлена функція менеджменту, а як частина функції планування, що не применшує її значення. Ці дві функції тісно пов’язані між собою, адже результати прогнозування лягають в основу при реалізації функції планування.

Однак функція прогнозування володіє власним своєрідним змістом і формою, а також специфічними методами її реалізації. Її виконання грає важливу самостійну роль в організаційному управлінні. На передньому плані прогнозування набуває в процесі постановки організаційних цілей і визначення необхідних для досягнення цілей завдань. Цей аспект прогнозування є сполучною ланкою між процесами визначення мети й планування.

Прогнозування являє собою спосіб переходу організації від пасивної стратегії управління, що полягає в реакції на зміну зовнішніх умов, до активної – трансформації, попередження змін і попередньої підготовки до них.

Необхідність прогнозування

Планування і прогнозування – дві управлінські функції, тісно пов’язані між собою, але різняться за характером і результатами їх реалізації. Планування визначає ряд і послідовність дій, які необхідно виконати для досягнення поставленої мети, а прогнозування направлено на оцінку ситуації і вибір з наявних можливостей найбільш ймовірних і сприятливих для організації.

Прогнозування повинно передувати будь-який процес планування. Перед визначенням дій організації, необхідних для досягнення мети, слід всебічно оцінити можливості і загрози з боку зовнішнього середовища, а також альтернативні варіанти розвитку подій, щоб представляти найбільш ймовірні сценарії.

Прогнозування являє собою досить складний процес, що пояснюється високим ступенем невизначеності середовища, в якій будь-яка компанія здійснює свою діяльність. У процесі прогнозування необхідно враховувати найбільшу можливу кількість інформації.

Створення невірних або неточних прогнозів може обернутися для організації серйозними проблемами на етапі планування та реалізації планів.

Сутність і види планових припущень

Планові припущення – ймовірні умови, в яких будуть реалізовуватися організаційні плани.

Планові припущення є сукупність умов і факторів середовища, яка є результатом процесу прогнозування. Планові припущення також лежать в основі процесу планування, системи планів компанії. Таким чином, саме планові припущення є те сполучна ланка між цілепокладанням і плануванням.

Планові припущення можуть відрізнятися за своєю орієнтацією:

  • Орієнтовані «всередину» – припущення щодо можливих результатів або сценаріїв функціонування компанії, які дозволяють виявити тенденції на етапі їх виникнення, стимулювати їх або нівелювати щоб уникнути подальшої шкоди компанії;
  • Орієнтовані «зовні» – припущення щодо параметрів або стану зовнішнього середовища, куди входять загальні фактори зовнішнього середовища діяльності компанії, стан ринку продукції, а також стан ринків факторів виробництва.
Посилання на основну публікацію