Перспективи менеджменту

Особливою проблемою для сучасного менеджера є формування нової дисципліни, іншого ставлення до праці. Перспективи менеджменту, на думку численних дослідників, пов’язані з закінченням епохи шаблонних управлінських рішень і переходом до альтернативного менеджменту.

Суть організаційної демократії

Зокрема, багато дослідників пропонують ряд стратегій організаційних перетворень, які становлять суть організаційної демократії:

  • сформувати зміст цінностей, етичних питань, цілісності.
  • сформувати живу, що еволюціонує мережа асоціацій.
  • зробити лідерство сполучною ланкою, і забезпечити проникнення його в усі організаційні сфери.
  • сформувати самоврядні команди з інноваційним мисленням.
  • впровадити спрощені відкриті процеси і процедури, які полегшать спільну діяльність.
  • створити комплексну, самокорегуюча систему.
  • здійснити трансформування самого способу змін, стратегічну інтеграцію.

За припущеннями дослідників в галузі менеджменту, реалізація перерахованих стратегій дозволить організації стати більш демократичною, здатної до самоврядування і заснованої на принципах співпраці. На думку авторів, все це повинно визначити процес трансформації суті самої організації, який має революційне значення.

Наслідки становлення організаційної демократії

Процес становлення організаційної демократії очікувано несе певні наслідки, серед яких:

Наслідки демократичних змін, які впливають на політику і суспільство. Демократизація організації дає право сподіватися, що для всіх категорій співробітників буде забезпечуватися більш високу якість умов праці, а також буде створено більш демократичне, інтегроване, рівноправне суспільство.

Відповідальність перед організацією і суспільством. Зміна парадигми праці повинна привести до змін особливостей, що визначають організацію, а за ними слідом і відповідальність за рішення і їх соціальні та за формулювання цінностей організації. Дані цінності повинні бути засновані на визнанні пріоритету потреб людини над економічними вигодами, важливості перетворення організації в об’єднання спільнот, які співпрацюють між собою. Важливо надати значення соціальної відповідальності перед навколишнім середовищем більше, ніж завданню досягнення конкурентних переваг. Трансформація розуміння відповідальності, як відповідальність перед суспільством в цілому, а не тільки за свою організацію, команду, сім’ю, себе особисто, буде мати приголомшливі результати, які вплинуть на всю інфраструктуру, в якій функціонує організація.

Глобалізація, цінності, межі допустимості кономіческіх вигоди. Глобалізація – це процес економічної експансії, которае покликаний знищити на шляху конкурентного економічного обміну практично всі перешкоди. В рамках даного процесу виробляються важливі цінності, які складаються переважно з принципів, що підтримують гонку за безумовне фінансове домінування і економічну перевагу. На практиці ж цінності ці переростають в неконтрольоване бажання нарощувати виробництво, мінімізувати витрати на оплату праці і економити на захисті навколишнього середовища, нехтуючи соціальними програмами і пріоритетами, які не ведуть до збільшення прибутковості. На жаль, соціальні потреби, гуманітарні цінності, економічна стабільність, захист навколишнього середовища, культурні традиції і мистецтво відходять на другорядний план перед метою генерації прибутку і максимізації економічного переваги. З метою протистояння такій руйнівній силі, необхідно створювати нові форми економічної організації, одночасно засновані на цінностях і на економічній ефективності, здатні виробляти якісні, екологічні, конкурентоспроможні товари, що не принижуючи цінність людського життя, що не впливаючи на місцеві і самобутні культури. Конкурентна економіка будується на принципах володіння, тоді як основа таких цінностей, як співпраця, демократія і стабільність екології – в тому, щоб бути або бути. Важливо як перше, так і друге, однак в умовах глобалізації мірило успіху – на жаль, тільки перше.

Постмодерн в менеджменті, який відкидає переважання будь-яких конкретних структур або авторитетів, усуває межі між повсякденним життям і відображеннями її, відмовляється від універсальності і абсолютизації об’єктивності, стверджує права малих спільнот. Відзначимо, що в Україні обговорення даного напрямку носить здебільшого теоретико-методологічний характер, не знаходячи застосування на практиці.

Отже, за останні кілька сотень років капіталізм зробив досить ефективним людська праця. У той же час він породив систему менеджменту, що сприяє формуванню ворожості між працею і керуванням, посилення конкуренції, ізольованості організації, поділу людей на власників, менеджерів і працівників. Накопичення багатства зі зростанням продуктивності праці стає не тільки залежним від технологічного оснащення, а й залежним від застосування співпраці, самоврядування, всепроникна лідерства – іншими словами, від організаційного самоврядування. Отже і менеджмент втрачає своє значення. Поєднання незалежних децентралізованих послуг, інновацій в технологічній сфері, відносин на основі співробітництва, процеси саморегулювання і принцип самоврядності команд у вирішенні поточних проблем довели свою ефективність, роблячи поступово менеджмент надлишкової розкішшю.

Контроль над економікою і політикою стає все більш демократичним, переходячи в руки команд сполучних лідерів і працівників, які не просто мають безпосереднє відношення до роботи, але безпосередньо залежать від прийнятих рішень.

Ймовірний розвиток менеджменту

На думку ряду фахівців, менеджмент в XXI столітті буде розвиватися за такими ключовими напрямами.

  • Раціональність в поєднанні ринкового та державного регулювання.
  • Широке застосування стратегічного планування та управління в діяльності фірм.
  • Постійність в коригуванні цілей організації як відповідна реакція на зовнішні зміни середовища.
  • Реалізація стратегічних і оперативних завдань фірми за рахунок оптимальності в розподілі матеріальних, трудових і фінансових ресурсів за основними напрямками діяльності фірми.
  • Розробка передових методів і прийомів управління, які дозволять фірмі гнучкіше адаптуватися до зовнішніх змін середовища.
  • Різкість в підвищенні рівня кваліфікації і мистецтва менеджерів в управлінні фірмою.
  • Використання в управлінській практиці тих оптимальних рішень, які обрані на основі ретельного аналізу альтернативних варіантів вирішення проблеми.
  • Децентралізація функцій в удосконаленні організаційної структури фірми.
  • Постійність в турботі про підвищення кваліфікації персоналу фірми.
  • Максимальність у використанні інновацій, економіко-математичних методів.
  • Залучення до управління фірмою співробітників.
Посилання на основну публікацію