Основні підходи до класифікації ризиків

Причина та сфера прояву ризиків

Ризики можуть бути класифіковані за різними характеристиками, основними з яких є їх причина і сфера прояви.

Відповідно до причиною, або пологів небезпеки, викликає несприятливий подія, ризики бувають:

  • Техногенний ризик, який заподіює в результаті господарської діяльності людини,
  • Природний ризик, що не залежить від діяльності людини,
  • Змішаний ризик, що представляє собою події природного характеру, які ініційовані господарської діяльності людини (землетруси, повені, урагани, зсув, пожежа, аварійна ситуація).

Фінансові ризики, які випали з цієї класифікації, умовно зараховуються до антропогенних ризиків.

За сферою прояву ризики бувають:

  • Економічний ризик, який пов’язаний зі зміною економічних факторів (коливання ринкової кон’юнктури, курси валют, зміни в кредитній політиці, зовнішньоекономічної політики країни),
  • Політичний ризик, який пов’язаний зі зміною політичного курсу держави,
  • Соціальний ризик, який пов’язаний з соціальними труднощами у вирішенні соціальних проблем.
  • Екологічний ризик, пов’язаний з екологічними катастрофами,
  • Нормативно-законодавчий ризик, який пов’язаний зі змінами в нормативній та законодавчій базі,
  • Транспортний ризик, який пов’язаний із здійсненням транспортного процесу,
  • Інформаційний ризик, що виникає в результаті неякісного або несвоєчасного інформаційного забезпечення.

Відповідно до об’єктів, на які можуть бути спрямовані ризики, слід виділити:

  • Ризики, які загрожують нанесення шкоди життю і здоров’я людини,
  • Майнові ризики, ризики настання цивільної відповідальності.
  • Майновими можуть бути ризики нанесення шкоди майну, майновим інтересу (прибутку).

Ризики, які пов’язані з купівельною спроможністю грошей, називаються інфляційними або валютними ризиками.

Інфляційний ризик існує в тому випадку, якщо в результаті інфляції одержувані доходи знецінюються швидше, ніж відбувається їх зростання. Валютний ризик може виникнути в результаті появи можливих втрат при зміні валютних курсів, найчастіше супроводжують зовнішньоторговельні операції.

Інвестиційні ризики найбільш великі і можуть включати в себе:

  • Структурні ризики, що виникають в результаті погіршення кон’юнктури ринків, не пов’язаних з певними видами підприємницької діяльності,
  • Системні ризики, що виникають в результаті неправильного вибору об’єкта для інвестицій,
  • Регіональні ризики, пов’язані з економічним, соціально-політичним становищем деяких адміністративних і географічних регіонів,
  • Галузеві ризики, які пов’язані зі специфікою функціонування кожної галузі народного господарства.

Підхід Мільнера і Лііса

Професори Мільнер і Лііс запропонували все господарські ризики поділити на дві групи, що виникають у зовнішній і внутрішнього середовища компанії.

Відповідно до цієї класифікації зовнішніми ризиками можуть бути:

  • Політичний ризик, який пов’язаний з політичною обстановкою в державі, а також з діяльністю органів влади,
  • Законодавчий ризик, що виникає в результаті зміни діючих норм при виході нових законодавчих і нормативних актів (наприклад, введення нових податків, збільшення податкових ставок),
  • Природний ризик, пов’язаний зі стихійними лихами і забрудненням навколишнього середовища,
  • Макроекономічний ризик, обумовлений розвитком економічних процесів в державі і в світі.

До внутрішніх ризиків даної класифікації слід віднести наступні види:

  • Виробничий ризик, який пов’язаний з особливістю виробничого процесу конкретної організації, рівнем кваліфікації персоналу, та ін.,
  • Інвестиційний ризик, який несе потенційну загрозу неотримання запланованого результату,
  • Комерційний ризик, який обумовлений неправильно проведеними дослідженнями ринку, через що може бути проведена помилкова цінова політика і недооцінка конкурентів.
Посилання на основну публікацію