Основні джерела прогнозування

Прогноз і прогнозування

Прогнозування являє собою процес розробки прогнозу при здійсненні діяльності підприємства. Прогнози можуть прийматися і на макро-рівні (регіон, галузь, держава).

Прогноз є науково-обґрунтованим судженням можливого стану об’єкта на перспективу (майбутнє) та альтернативні шляхи і терміни його існування.

Спільними джерелами невизначеності в процесі прогнозування можуть бути:

Неможливість врахувати всі взаємодії, за допомогою яких можна визначити еволюцію об’єктів. При уявному виділенні об’єкта, відбувається його неминуче спрощення, оскільки обривається основна частина його причинно-наслідкових зв’язків з навколишнім світом. Розрахунок може бути проведений лише до будь-якого краю, так як ланцюжки зв’язку можуть йти в нескінченність.

Неповні і неточні знання про громадські і природних законах, наукові закони тільки відображають рівень досягнутих знань і є відносними. Будь-яка теорія спочатку містить невизначеність.

Неоднозначні причинно-наслідкові зв’язки, які проявляються в тому, що одна і та ж причина може спричинити за собою різні наслідки.

Міра і межа прогнозу в процесі прогнозування соціально-економічних процесів. Спираючись на закон діалектики (перехід кількісних змін у якісні), можна сказати, що надійні прогнози можливі тільки в межах дії закону, але в рамках даного якості.
Завдання і джерела інформації при прогнозуванні

Найважливішою сферою прогнозування на будь-якому підприємстві є прогнозування якості і витрат, якщо спиратися на це, то можна виділити наступні основні завдання прогнозування:

  • Розробити прогноз ринкових потреб для кожного конкретного виду споживчої вартості, спираючись на результати маркетингових досліджень;
  • Виявити основні економічні, соціальні та науково-технічні тенденції, які впливають на потреби в тих чи інших типах корисного ефекту;
  • Вибрати показники, які роблять значний вплив на величину корисного ефекту прогнозованого товару при ринкових умовах;
  • Вибрати методи прогнозування і період попередження прогнозів;
  • Прогнозувати показники якості нового товару в тимчасовому інтервалі, при обліку впливають на нього факторів;
  • Спрогнозувати організаційно-технічний рівень виробництва на відповідних стадіях життєвого циклу товару;
  • Оптимізувати прогнозні показники якості відповідно до критерію максимального корисного ефекту при мінімальному розмірі сукупних витрат за весь життєвий цикл товару;
  • Обгрунтувати економічну доцільність і розробити новий (підвищити якість старого) товар і ефект випуску відповідно до ресурсами і пріоритетами в наявності.

Основними джерелами вихідної інформації при прогнозуванні можна назвати:

  • Статистичну, фінансово-бухгалтерську та оперативну звітність організації (підприємства);
  • Науково-технічну документацію за результатами виконання науково-дослідних робіт і дослідно-конструкторських розробок, включаючи огляд, проспект та іншу інформацію зі сфери розвитку науки і техніки в державі і за кордоном;
  • Патенти і ліцензійну документацію,

Відповідно до призначення і характером функціонування всю інформацію можна розділити на:

  • науково-технічна,
  • техніко-економічна інформація,
  • довідково-нормативна,
  • інформація прогнозної ситуації,
  • інформація зворотного зв’язку.
Посилання на основну публікацію