Об’єкт вивчення соціології
Об’єктом науки прийнято вважати ту сферу реальності, яка підлягає вивченню, і на яку спрямований дослідницький пошук. Отже, в соціології об’єктом є Objekt.jpgобщество як цілісність.
Звичайно, таке явище як суспільство досліджується і іншими науками. Але в соціології суспільство вивчається як частина об’єктивної дійсності. Тобто, суспільство – це не просто якась сукупність людей і відносин між ними.
По-перше, мається на увазі сучасне суспільство. Всі відносини між людьми, які мали місце в минулому, беруться до уваги виключно для історичних порівнянь – для кращого розуміння сучасності.
По-друге, об’єктом дослідження є функціонування суспільства. Зокрема, беруть до уваги соціальні інститути (держава, власність, сім’ю).
По-третє, що важливо, об’єктом соціології виступає не стільки суспільство, скільки інформація про нього: об’єктивна і суб’єктивна, первинна та вторинна, зібрана за допомогою самих різних методів, на підставі різних джерел.
До основних інформаційних об’єктів соціології відносять:
- Демографічний фактор (сукупність моделей народжуваності, смертності, міграції населення);
- Психологічний фактор (сукупність установок і методів поведінки людей);
- Общинний фактор (інформація про класах, групах, шарах, організаціях);
- Фактор відношення (відомості про взаємодію людей, груп, обумовленому їх соціальними ролями і займаними позиціями);
- Культорологічний фактор (пов’язаний з поведінкою людей, обумовленим нормами і цінностями життя і культури).
Висновок: об’єкти соціології утворює соціальна реальність, виражена в сукупності інформації про неї.
Суспільство як соціальна система
У науковому розумінні суспільство, як об’єкт соціології, – це об’єднання людей, пов’язаних між собою спільними інтересами, якому характерна стійкість формування, саморозвиток, загальноприйняті норми і цінності і взаємодія людей один з одним з метою задоволення індивідуальних потреб.
Суспільство прийнято розглядати як систему, так як воно формує соціальну структуру: соціальні підсистеми, соціальні інститути, соціальні спільності, соціальні ролі і т.д. Всі ці елементи соціальної системи функціонально залежні, що в сукупності надає їм властивості, якими окремо не володіє жоден з них. Разом з тим кожен елемент системи – самостійна невелика система.
Американський соціолог Т. Парсонс вважає суспільство соціальною системою, яка володіє найвищим ступенем самодостатності щодо свого середовища. Це економічна, політична та особистісно-інтеграційна самодостатність.
Також він сформулював чотири основні функції, без розвитку і вдосконалення яких суспільство не може існувати:
Адаптаційна функція забезпечує здатність суспільства до адаптації, тобто пристосуванню до умов, що змінюються як в ньому самому, так і в зовнішньому середовищі.
Цільоосновна функція визначає здатність суспільства ставити цілі і завдання, встановлювати їх ієрархію і забезпечувати процес їх досягнення.
Стабілізаційна функція полягає в здатності суспільства зберігати свою стійкість за рахунок існуючих норм і цінностей.
Інтеграційна функція дозволяє суспільству включати в свою систему нові покоління, новоутворення, які виникають в ході його розвитку.