Класифікація ризиків

Класифікація ризиків може проводитися по самих різних ознаках залежно від сфери аналізу та мету їх вивчення. Розглянемо основні ознаки, за якими можна систематизувати підприємницькі (господарські) ризики.

1) За приналежності до країни функціонування суб’єкта економіки ризики діляться на внутрішні, які виникають у певній країні і впливають на діяльність тільки її резидентів, і зовнішні ризики, джерело походження яких для внутрішніх виробників лежить за межами їх країни.

2) За рівнем виникнення ризики діляться на ризики мікрорівня, тобто рівня підприємства; ризики галузевого походження; регіональні ризики, обумовлені специфікою управління і розвитку певного регіону; державні ризики, які виникають на макрорівні в окремій країні; глобальні ризики, які зачіпають економіку декількох країн.

3) За сферою походження ризики діляться:

на політичні – їх походження базується на можливості виникнення непередбачених ситуацій у разі зміни здійснюваного державою політичного курсу;

адміністративно-законодавчі – виникають в результаті незапланованих адміністративних обмежень, а також змін у законодавстві (зміна податкових ставок, заборона на заняття певним видом діяльності і т. д.);

виробничі – пов’язані з виробництвом продукції (технічні неполадки, зниження обсягів виробництва, збільшення витрат та ін.);

комерційні – виникають в процесі реалізації товарів, послуг;

фінансові – виникають у сфері відносин підприємства з банками та іншими фінансовими інститутами (прострочення платежів, порушення термінів повернення кредитів і т. д.);

природно – екологічні – виникають внаслідок залежності людини і економіки від природно-кліматичних умов, а також порушення екологічної рівноваги та забруднення навколишнього середовища (неврожай, повінь, техногенні аварії і т. д.);

соціально-демографічні – обумовлені поведінкою працівників, населення, зміною демографічної ситуації (міграція, зниження частки працездатного населення і т. д.) та ін.

4) З причин виникнення можна виділити наступні групи ризику: ризик, викликаний невизначеністю майбутнього; ризик, викликаний нестачею інформації; ризик, викликаний особистісними суб’єктивними факторами і т. п.

5) За своїм рівнем ризики можуть бути незначними, допустимими, критичними і катастрофічними.

6) За умовами з точки зору можливості кількісної оцінки ризику розрізняють умови відносної визначеності, ймовірнісної визначеності і повної невизначеності.

7) За системності впливу на підприємство ризики діляться на системні й несистемні. Причиною виникнення перших є загальна нестабільність, пов’язана з діяльністю в тому чи іншому середовищі (системі). Цей ризик обумовлений зовнішніми факторами, в тому числі політикою держави, кон’юнктурою ринку і т. П., І не може бути знижений на рівні організації. Підприємець приймає його на себе, якщо розраховує отримати відповідно більший прибуток. Несистематичний ризик піддається регулюванню на рівні організації. За умови кваліфікованого підходу підприємець може звести його до мінімуму, вибравши найбільш оптимальний варіант діяльності.

8) За характером впливу на діяльність суб’єктів економіки ризики діляться на чисті, реалізація яких може привести тільки до негативних наслідків, у крайньому випадку, – нульовим (наприклад, ризик пожежі, поломки обладнання); спекулятивні ризики, які дають шанс отримати прибуток (наприклад, ризики біржових операцій).

Якщо розглядати даний ознака з позиції впливу ризиків на стан національної економіки в цілому, наведену класифікацію можна розширити до трьох видів. До першої групи будуть віднесені ризики, які супроводжують інноваційну і подібну їй діяльність, т. Е. Діяльність, пов’язану з пошуком напрямків підвищення ефективності виробництва, виявлення резервів економічного зростання. Якщо фактичні результати не досягають запланованого рівня, мова йде про реалізацію ризику. Але у разі успіху підприємець отримує більш високу норму прибутку за рахунок збільшення ефективності виробництва. Такий ризик можна назвати інноваційним.

Другу групу складуть ризики, взаємно погашаються з позиції макроекономіки. До них доцільно віднести такі відносини між суб’єктами економіки, коли втрати одних обертаються вигодами інших. З позиції макроекономічного регулювання подібні ризики означають просте перерозподіл ресурсів. Наприклад, підвищення ціни на певний продукт буде супроводжуватися додатковими втратами покупця і додаткової вигодою продавця. Такі ризики можна назвати ризиками перерозподілу.

У третю групу доцільно включити ризики, реалізація яких має на увазі нанесення чистого збитку суспільству, економіці або навколишньому середовищу. Їх можна назвати ризиками чистих втрат. Сюди потрібно відносити ймовірні втрати суб’єктів, які не компенсуються виграшем кого-небудь іншого. Даний вид охоплює широке коло ризиків, у тому числі ймовірні негативні наслідки природних лих, техногенних аварій та ін.

При необхідності класифікація ризиків може бути проведена і за іншими ознаками.

ПОДІЛИТИСЯ: