Аналіз, діагностика, прогнозування конфліктів

Етапи аналізу конфлікту

На першому етапі аналізу конфлікту здійснюється його розвиток в часі, від зав’язки до початку спостереження за ним. На даному етапі важливо вивчити такі аспекти:

  • предмет конфлікту, його об’єкт;
  • склад учасників;
  • історичне коріння;
  • безпосередній привід;
  • рівень напруженості між сторонами на початку конфлікту.

Аналіз предмета конфлікту. Предмет конфлікту – це об’єктивно існуюча або уявна проблема, що служить причиною розбрату. Це можуть бути проблеми влади, володіння певними цінностями, проблеми несумісності або першості. Вибір шляху вирішення конфлікту повинен починатися з виявлення його предмета, але часто це нелегко зробити. У заплутаних і складних конфліктах предмет конфлікту чітких меж може не мати, бути перетікає.

Аналіз об’єкт конфлікту. Ще один обов’язковий елемент конфлікту – його об’єкт, який в кожному випадку виділити не завжди вдається відразу. Легше встановити предмет конфлікту або базова суперечність. Об’єктами конфлікту можуть бути матеріальні (ресурси), соціальні (влада) або духовні (ідеї, норми, принципи) цінності, до користування або володіння якої обидва опоненти прагнуть. Щоб бути об’єктом конфлікту, дана цінність повинна знаходитися на перетині інтересів різних соціальних суб’єктів, які прагнуть її контролювати. Є думка, що конфлікт явного об’єкта може і не мати. Разом з «об’єктними» виділяються «безоб’єктні» конфлікти, які не ґрунтуються на взаємних прагненнях до контролю над чимось.

Учасники конфлікту, їх аналіз. Слід виділити серед учасників конфлікту безпосередніх учасників, їх союзників і побічно зацікавлених у підтримці конфліктуючих сторін; встановити ступінь залученості в конфлікт учасників його.

Історичні корені конфлікту і їх аналіз. До історичного коріння конфлікту відносять територіальну суперечку, релігійне протистояння, національне протиріччя, економічне розбіжність тощо.

Безпосереднім приводом конфлікту є опис будь – яких, які призвели до конфлікту. Серед них можуть бути: прийняття адміністративних актів, які б права будь – якої групи; спланована провокація; встановлення митних обмежень і т.п.

Ступінь напруженості у відносинах сторін в початковій точці. Її можна представити як ступінь задоволення різних соціальних груп урядовою політикою, рівнем організованості соціальних груп, можливість чинити тиск на політику влади. Так, соціальна напруженість є індикатором конфлікту, психологічного стану соціальних груп, групових емоцій.

На другому етапі аналізу проводиться вивчення ходу конфлікту, подій, що несуть принципово нові якості в розвиток конфлікту (мітинг, страйк, рішення неформальних органів і т.д.). Такі події його просувають на новий щабель: або накопичують якесь якість для стрибка, або затримують штучно його просування. Значну труднощі аналізу ходу конфлікту має визначення переходу його в кризи. Під кризою розуміється ситуація раптового загострення, яка вимагає оперативних рішень.

Третій етап аналізу конфлікту передбачає розбивка ходу його течії на будь – які тимчасові інтервали. Кожен конфлікт диктує встановлення часового горизонту інтервалу всередині даного горизонту. Всі розглянуті події повинні бути прив’язані до сітки інтервалів і рівням ескалації.

На четвертому етапі аналізу здійснення прогнозування конфлікту. Під прогнозом розуміється розподіл усіх, науково обгрунтоване судження в частині неспостережуваного стану об’єкта в будь – якої момент часу.

Прогнозування передбачає розробку на базі прогностичних методик, системного підходу, історико-логічного аналізу, дедуктивних висновків тощо.

До завдань прогнозу, перш за все, входять отримання відповіді на питання: що станеться, якщо певні події матимуть місце. На п’ятому етапі аналізу проводиться вирішення конфлікту. Він передбачає процес вирішення проблеми, а метою його є вирішення конфлікту в самій його суті, пошук його дійсних причин. Це – процес розпізнавання цінностей і потреб, про які домовитися не вдається, серед них: страх за свою безпеку, гнів через відсутність певного суспільного визнання і т.д.

Такі побоювання, але не тільки матеріальні інтереси (наприклад, більш висока зарплата), лежать зазвичай в основі складних конфліктів.

Прогнозування поведінки людей в конфліктних ситуаціях

Прогнозування наслідків своїх вчинків – це невід’ємна характеристика людини, який здатний як контролювати власні особистісні прояви, так і управляти динамікою подій свого життя.

Прогнозування можливостей виникнення і розвитку соціального конфлікту людині дає:

  • уявлення про особистісні та соціальні наслідки конфлікту, у тому числі про ресурсних витратах на участь в ньому і дозвіл його,
  • дозволяє попередити або обійти розвиток небажаних конфліктів,
  • регулювати процес протікання конфлікту, мінімізуючи втрати і застосовуючи конструктивний потенціал.

Безсумнівно, точніше прогнозувати виникнення і розвиток соціальних протиріч, а значить і конфліктів, можуть професіонали: соціологи і конфліктології. Лише на базі всебічного наукового дослідження симптомів з’являються протиріч і діагностики можна можливий конфлікт змоделювати і розробити програму дій з метою зведення його негативних наслідків до мінімуму. Але все люди можуть розвинути свої здібності в частині прогнозування та управління підсумків соціальних взаємодій, для чого необхідно мати сукупністю взаємопов’язаних знань, відносин і навичок.

До найважливіших навичок, які визначають ефективність прогнозування, відносять такі:

  • комунікативні навички (вербальне і невербальне спілкування, використання різних каналів передачі інформації);
  • аналітичні навички (збір і обробка інформації про різні ситуації і людей, які обумовлюють її, моделювання ситуації і людської поведінки);
  • навик психологічної кореляції і самокорреляціі (управління і контрол’ емоційними, вольовими станами, надання позитивного впливу на оточуючих та ін.);
  • навички виявлення, дозволу і попередження проблемних ситуацій (надзвичайної, конфліктної).

Прогнозування – це особливий вид діяльності, часто протікає на підсвідомому рівні і визначається багато в чому неконтрольованими (або частково контрольованими) формами поведінки, такими, як умовні звички і рефлекси.

Процес прогнозування конфлікту

Процес прогнозування включає наступну послідовність дій:

Виявлення симптомів – будь – яких фактів і подій, які в сукупності своїй не дають підставу зробити висновок, але насторожують і спонукають до активності в частині пошуку додаткової інформації.

Пошук і аналіз інформації – збір і обробка різних фактів, що дають базу для формулювання певних висновків (діагностика) і прийняття рішення щодо предмета занепокоєння.

  • можливих варіантів розвитку подій;
  • альтернатив своїх дій;
  • наслідків розвитку ситуації і своїх дій.

Мета прогнозування – прийняття такого рішення, яке дозволить суб’єкту найбільш ефективно вирішити поставлені перед ним завдання в конкретних умовах.

Використовуючи індуктивний метод, тобто виявляючи і вивчаючи різноманітні конфлікти в побуті, сфері дозвілля, спорту, можна аналізувати, пояснювати і прогнозувати виникнення більш складних конфліктів (від простого конфлікту – до більш складного, від конкретного конфлікту – до узагальнення).

Дедуктивний метод, навпаки, дозволяє на основі знання загальних закономірностей, інформованості про соціальні програми прогнозувати конфлікти в певних соціальних сферах або регіонах. В цьому і полягає роль конфліктології.

Посилання на основну публікацію