Хвороба Крона

Хвороба Крона становить 30,3 % всіх випадків хронічних неспецифічних захворювань кишечника. При цьому стійко втрачають працездатність до 5 % хворих. Захворювання в даний час розглядають як запальний (гранулематозний процес в різних відділах травного каналу, що протікає з утворенням одиничних або множинних вогнищ.

Етіологія і патогенез хвороби Крона

Етіологія і патогенез хвороби Крона до кінця не з’ясовані. Провідними вважають нервнопсихічний, імунологічний і дисбіотичний фактори.

Клініка хвороби Крона

Розрізняють три фази клінічних проявів — початкові прояви, виражені клінічні симптоми і ускладнення. У фазі початкових проявів хвороби відзначаються біль у правій здухвинній ділянці, пронос (від 2 до 10 разів на добу), що чергується з запором, лихоманка, загальна слабкість і зниження маси тіла. В ряді випадків виявляють невелику кількість крові в калі (від 3 до 10 мл за добу), поліартралгіі. Іноді хвороба Крона починається гостро і клінічно вона не відрізна від гострого апендициту. У фазі виражених клінічних симптомів пронос частішає, в калі постійно міститься кров, посилюється біль внизу живота, більше в правій здухвинній області, наростають загальна слабкість і втрата маси тіла. Виникає анемія, зростає ШОЕ, порушується білковий обмін. При копрологічному дослідженні визначаються креаторея, стеаторея і амілорея, дисбактеріоз. Рентгенологічне дослідження дає найбільш цінну інформацію для встановлення діагнозу захворювання. При функціональному дослідженні товстої кишки визначаються звуження або деформація сліпий і термінального відділу клубової кишок, іноді виявляються звуження різних відділів ободової кишки, нерівномірний розподіл контрастної речовини, потовщення рельєфу слизової оболонки тонкої кишки. Ректороманоскопія виявляє запальний процес в прямій кишці за типом катарального або ерозивного проктиту, проктосигмоїдити, ерозивного сфинктерита. При энтеробиопсии виявляють неспецифічний гранулематоз, набряк підслизового шару, некроз і рубцювання стінки кишки. Найбільш типовими для хвороби Крона є гранульоми з епітеліальних і гігантських багатоядерних клітин, гіперплазія лімфоїдних утворень стінки кишки.

Фаза ускладнень проявляється частковою або повною кишковою непрохідністю і кишковими норицями, частіше внутрішніми, між клубовою кишкою і пов’язаними порожнистими органами. Стан хворих різко погіршується, у зв’язку з чим вони піддаються оперативному лікуванню. Надалі, після стабілізації процесу, захворювання набуває хронічного перебігу, яке може бути легким, середньої тяжкості і тяжким.

Легкий перебіг хвороби Крона зустрічається у 30 % хворих. Загострення настає рідко (1-2 рази на рік). Поза загострення самопочуття хворих хороше. В період загострення, який триває не більше 2-3 тижнів, виникає пронос (випорожнення до 4 разів на добу). В кале містяться невелика кількість крові і слизу, неперетравлені залишки їжі. Загальний стан хворих страждає незначно, турбують загальна слабкість, незначна блідість шкіри, болючість при пальпації живота в правій здухвинній області. Рентгенологічне і ирригоскопическое дослідження виявляють деякі морфологічні зміни слизової оболонки товстої кишки. Враховуючи складність лікування захворювання, навіть при легкому перебігу його хворих необхідно госпіталізувати на 2-3 тиж. Тимчасова непрацездатність при цьому не перевищує 3-4 тижнів. Хворі, зайняті важкою фізичною працею, звільняються від роботи ЛКК лікувального закладу. Постійної втрати працездатності не відбувається.

Клінічний перебіг захворювання середнього ступеня тяжкості спостерігається у 62 % хворих і характеризується яскравістю всієї симптоматики і відповідає фазі вираженості клінічних симптомів, описаних вище. Загострення виникають 3-5 разів на рік. Перебіг захворювання більш тривале ( 4-6 тиж) і тяжкий. Хворих госпіталізують на 4-5 тижнів. Тимчасова непрацездатність зазвичай становить 5-6 тижнів. Проте і поза періоду загострення залишаються загальна слабкість, зниження маси тіла, нестійкий стілець, знижена працездатність. У зв’язку з цим хворим, зайнятим важкою фізичною працею і працею середнього ступеня тяжкості, але з частим одномоментним підйомом вантажів, встановлюють III групу інвалідності для адекватного працевлаштування та перекваліфікації. Важкий перебіг хвороби Крона, зустрічається у 8 % хворих, крім вираженої клінічної картини,характеризується приєднанням ускладнень (часткова або повна кишкова непрохідність, кишкові свищі), тому і тривалість стаціонарного лікування хворих залежить від їх виду. Враховуючи значне порушення травлення, зниження маси тіла до 20 кг, більшість хворих втрачають працездатність повністю. Хворим з важким перебігом хвороби Крона встановлюють ІІ групу інвалідності. 1 рік. Надалі ряд хворих, що піддаються реконструктивних операцій, відновлюють працездатність повністю або частково.

Посилання на основну публікацію