Харчування уражених отруйними речовинами

При ураженні фосфорорганічними отруйними речовинами й отруйними речовинами задушливої дії у зв’язку з вираженою гіпоксією в організмі порушуються кислотно-основний стан, білковий і вітамінний обмін.

Ураження іпритом супроводжуються різким порушенням азотистого балансу. Хворий втрачає велику кількість білка за рахунок лімфо- і плазмореї з виразкових і ерозивних поверхонь ураженої шкіри. При потраплянні іприту в травний тракт розвиваються явища гострого гастроентериту.

Більша частина уражених отруйними речовинами не має потреби в спеціальних дієтах. Необхідність у лікувальному харчуванні виникає при ускладненнях, зумовлених порушеннями функцій різних органів і систем.

Уражені фосфорорганічними отруйними речовинами легкого й середнього ступеня тяжкості одержують загальну госпітальну дієту. При важких отруєннях протягом перших 2—3 днів парентерально вводять сольові й колоїдні розчини (щодня — ізотонічний розчин натрію хлориду, 500—1000 мл 5 % розчину глюкози; поліглюкін, полівінол — 500—1000 мл). Надалі ці хворі одержують загальну дієту. При ускладненнях пневмонією й у хворих з сильною гарячкою показана механічно й хімічно щадна дієта.

Уражених задушливими отруйними речовинами протягом перших трьох днів, до зворотного розвитку набряку легень, доцільно обмежити в їжі (можна призначати «цукрові» дні) і рідини (до 600 мл на день). Якщо ж інтоксикація ускладнюється гострою судинною недостатністю, парентерально вливають більші кількості рідини й призначають нульову дієту.

При потраплянні іприту в травний тракт і розвитку гастроентериту призначають механічно й хімічно щадну дієту. При стиханні цих явищ показана дієта госпітальна, що механічно не травмує. У період зворотного розвитку захворювання хворих переводять на загальну дієту.

При великих іпритних ураженнях шкіри, що перебігають за типом тяжких опіків з вираженою гіпопротеїнемєю, призначають дієту для хворих опіковою хворобою загальну або механічно й хімічно щадну (залежно від стану хворого).

Комбіновані бактеріологічні пошкодження тканин обличчя

Вірогідність виникнення комбінованого біологічного ураження є досить незначною, але існує. Уперше біологічна зброя була застосована у 1763 р. проти індійських племен в Америці — колонізатори переслали в їхні табори ковдри, заражені збудниками оспи. У 1935 р. японці проводили в Манчжурії експерименти (загони-лабораторії № 237, № 100) на військовополонених для вивчення ефективності використання різних видів бактеріологічної зброї, розміщеної в мінах, набоях, інших травмівних набоях.

Бактеріологічна (біологічна) зброя — це засоби ураження людей, домашніх тварин і сільськогосподарських культур. Як бактеріологічну зброю можуть використовувати бактерії, віруси, рикетсії і гриби, їх токсини, а також гербіциди, дефоліанти, носії різних біологічних об’єктів, частіше комахи. Ця зброя поширюється на велику площу, дає значний відсоток ураження населення і особового складу військ, не викликає руйнувань в осередку застосування, дозволяє заходити на уражену територію відразу після застосування зброї за умови наявності засобів захисту особового складу. Бактеріологічна зброя може бути використана самостійно або в поєднанні із хімічною або ядерною зброєю.

Збудники особливо небезпечних інфекційних хвороб, які можуть бути використаними як біологічна зброя, мають високу патогеність, заразність, ефективність дії, не до всіх із них існує і може бути створений імунітет, а виявити і діагностувати застосовані збудники, лікувати уражених досить складно. Застосовують збудники хвороб приховано, що викликає у людей страх, дезорганізує і порушує роботу військ і різних установ, може спричинити паніку.

Після застосування бактеріологічної зброї відзначають прихований (інкубаційний) період різної тривалості (до 14 діб і більше, що залежить від виду збудника), період розпалу хвороби і завершення (одужання або загибель хворого).

Як бактеріологічну зброю можуть використовувати різні збудники: бактерії (спричинюють чуму, сибірку, сап, меліоїдоз, бруцельоз, туляремію, холеру), віруси (спричинюють натуральну віспу, енцефаліт, гарячку денге, жовту гарячку, пситакоз), рикетсії (спричинюють висипний тиф, кугарячку, гарячку Скелястих гір, гарячку цуцугамуші), гриби (спричинюють кокцидіо-мікоз, нокардіоз, бластомікоз), а також токсини (ботулізму та ін.).

Комбіновані біологічні ураження можуть виникнути за умови отримання механічного поранення тканин обличчя в умовах одночасного застосування бактеріологічної зброї. Основні варіанти ураження — травма тканин обличчя і потрапляння в рану збудників особливо небезпечних інфекцій або травма тканин обличчя і зараження організму повітряним чи іншим притаманним цій інфекції шляхом.

При комбінованих бактеріологічних ураженнях також спостерігається синдром взаємного обтяження, отримана інфекція на фоні механічної травми, крововтрати та прямих проявів травми перебігає більш стрімко та агресивно, особливо, якщо період розпалу інфекційного захворювання починається до того, як організм устиг подолати безпосередні наслідки механічного поранення.

Підрозділи біологічної, бактеріологічної розвідки мають давати попередню інформацію медичній службі військ, цивільній обороні про можливість використання біологічної зброї, про вид вже використаної зброї, рекомендації щодо профілактики ураження, мінімізації наслідків застосування цієї зброї.

Більшість збудників особливо небезпечних інфекцій, які можуть бути використаними як зброя, є чутливими до антибіотиків. Тому завдання лікування хворих з комбінованими бактеріологічними ураженнями передбачає якнайшвидше повноцінне лікування механічних пошкоджень тканин обличчя, бажано до початку проявів інфекційного ураження. Досягають цього ретельною первинною обробкою поранень тканин обличчя, застосуванням підвищених доз антибіотиків, спеціальних засобів тощо.

Лікування хворих з комбінованими бактеріологічними ураженнями проводять разом із лікарями-інфекціоністами в пристосованих до цього умовах і медичних закладах.

Посилання на основну публікацію