Ураження системи язико-глоткового нерва

Найчастіша форма ураження язико-глоткового нерва — язико-глоткова невралгія з локалізацією болю і куркових зон у ділянці іннервації язико-глоткового нерва. Описана вперше Т. Weisenburg (1910), а пізніше R. Sicard і J. Robineau (1930). Захворювання зустрічається рідко, до 0,75—1,1 % всіх хворих з невралгією трійчастого нерва.

Етіологія, патогенез. Захворювання виникає унаслідок травматизації мигдалика і компресії нерва збільшеним шилоподібним відростком скроневої кістки, кальцифікації шило-під’язикової зв’язки, пухлин (рак кореня язика, гортані, пухлини мосто-мозочкового кута), аневризми внутрішньої сонної артерії (задньої нижньої мозочкової і хребетної артерії) (P.J. Jannetta, 1985).

Діагностика. Під час обстеження звертають увагу на голос хворого (звучність, охриплість, носовий відтінок); ковтання їжі (дисфагія); ураження м’якого піднебіння у стані спокою та під час фонації; смак на задній 1/3 язика; рефлекси з м’якого піднебіння та задньої стінки глотки.

Клінічна картина. Лівобічна локалізація невралгії язико-глоткового нерва зустрічається в 3,5 разу частіше, ніж правобічна, а невралгія трійчастого нерва найчастіше правобічна. У 77 % хворих невралгія дебютує в 20—59 років і тільки у 23 % — у більш пізньому віці. Захворювання спостерігається приблизно в 2 рази частіше в жінок, ніж у чоловіків. Тривалість захворювання становить від 1 до 20 років.

Біль починається з кореня язика та мигдалика і поширюється на горло, вухо, інколи віддає у кут нижньої щелепи, око, шию. Напад провокується мовленням, вживанням гарячих або холодних страв, подразненням кореня язика та мигдалика (тригерні ділянки). Біль завжди однобічний.

Стадія загострення поступово переходить у стадію ремісії, яка може тривати до 1 року. Але з розвитком захворювання напади частішають, інтенсивність больового синдрому наростає. Надалі біль може бути постійним.

Симптоми невралгії язико-глоткового нерва подібні до таких при невралгії трійчастого нерва — больові напади й виникнення куркових зон. Провідним клінічним проявом є короткочасний пароксизмальний біль тривалістю 1—2 хв, але частіше не більше 20 с. Біль пекучий, прострільний, нагадує удари струмом, різної інтенсивністі — від помірної до нестерпної.

Напади виникають раптово посеред повного здоров’я і провокуються розмовою, вживанням їжі, сміхом, позіханням, рухом голови, зміною положення тулуба. Значно рідше з’являються передвісники хвороби у вигляді локальної парестезії за кілька тижнів або місяців до розвитку захворювання.

Як і при невралгії трійчастого нерва, напади частіше виникають у ранкові години, після нічного сну, рідше — в інший час доби. Кількість нападів за добу — від кількох до незліченних (невралгічний статус). У цей період хворі не можуть не тільки розмовляти і вживати їжу, а й навіть проковтнути слину. Змушені сидіти або стояти, схиляючи голову в уражений бік, вони при виникненні нападу притискають або сильно розтирають рукою привушно-жувальну або защелепну ділянку на боці больового синдрому. Часто виснажені від болю, у тяжкій депресії хворі зі страхом очікують чергового больового нападу. Збільшення добової кількості больових нападів, як і тривалість загострення, свідчить про прогредієнтність захворювання.

Первинна локалізація болю найчастіше відповідає кореню язика, глотці, піднебінним мигдаликам; рідше виникає на бічній поверхні шиї, за кутом нижньої щелепи (у защелепній і піднижньощелепній ділянках або попереду козелка вуха). Нерідко відзначають два вогнища болю.

Наявність куркових зон є найхарактернішою ознакою невралгії язико-глоткового нерва й відзначаються в більшості хворих. Найтиповіше їхнє розташування у ділянці мигдаликів, кореня язика; рідше вони спостерігаються на інших ділянках, наприклад біля козелка вуха. Поява куркової зони на шкірі підборіддя, слизовій оболонці нижньої губи, передніх 2/3 язика, тобто за межами іннервації IX пари черепних нервів, відзначається у хворих з поєднаною формою невралгії язико-глоткового й трійчастого нервів. Нерідко спостерігається також зміна місця початкової локалізації болю й куркових зон у різні періоди захворювання й при його загостреннях.

Зони іррадіації болю, незважаючи на деякі розбіжності, достатньо визначені. Найчастіше біль поширюється в глибину вуха, глотку й відносно рідко — у корінь язика, попереду від козелка й у бічні відділи шиї.

У період між пароксизмами болю з’являється несильний ниючий біль, а також відчуття печіння, поколювання, пощипування, наявності стороннього предмета в ділянках глотки, кореня язика або піднебінної дужки. Больові відчуття й парестезії, зберігаючись довго після закінчення гострого періоду, підсилюються при фізичних і емоційних навантаженнях, змінах метеорологічних умов, переохолодженні тощо.

Діагностика й диференціальна діагностика. Незважаючи на те що невралгії язико-глоткового нерва властиві характерні для пароксиз-мальних невралгій больові атаки з локалізацією в типовій для неї ділянці (піднебінні дужки, мигдалики, корінь язика), у встановленні діагнозу лікарі помиляються досить часто.

Невралгію язико-глоткового нерва слід диференціювати від невралгії язикового, верхнього гортанного, вушно-скроневих, потиличного нервів, гангліопатії колінчастих, верхнього шийного симпатичного вузлів, больової дисфункції скронево-нижньощелепного суглоба, синдрому яремного отвору.

Однією з найхарактерніших ознак невралгії язико-глоткового нерва є біль при пальпації точки за кутом нижньої щелепи. Значно рідше визначається біль при пальпації точок виходу трійчастого і великого потиличного нервів на ураженому боці. Слід також зазначити характерну, що часто зустрічається, «анталгічну» позу хворих з нахилом голови у бік болю. На відміну від синдромів яремного отвору, при невралгії язико-глоткового нерва відсутні симптоми випадання (бульбарні порушення, розлади смаку й загальних видів чутливості на задній третині язика).

Важливим діагностичним тестом, що підтверджує синдром шилоподібного відростка у хворих з невралгією язико-глоткового нерва, служить введення розчину анестетика у ділянку проекції шилоподібного відростка в порожнині рота. При цьому вдається повністю купірувати біль на кілька годин, а іноді на 1—2 доби.

Вегетативно-судинні порушення при невралгії язико-глоткового нерва неяскраві й представлені у вигляді набряклості, гіперемії, рідше — нальоту на корені язика. Слиновиділення при больових нападах підвищене, а в міжна- падовому періоді зазвичай нормальне.

Хворі не скаржаться на розлад смаку, але більшість з них відзначають посилення болю під час вживання кислої і солоної їжі; часто виникає гіпергевзія до гіркого. У деяких хворих у момент больового нападу й після нього можуть з’являтися сильний ларингеальний кашель.

Диференціальна діагностика. Невралгію язико-глоткового нерва потрібно диференціювати з невралгією трійчастого нерва. Об’єднує ці два захворювання нападоподібний характер болю та наявність тригерних ділянок, але за умови невралгії язико-глоткового нерва біль та тригерні ділянки локалізуються не на шкірі обличчя, а в ділянці кореня язика, мигдалика.

Лікування. Для припинення больового пароксизму корінь язика й зіва змащують 10 % розчином кокаїну 3 рази на день, що купірує біль на 6—7 год.

У складних випадках роблять ін’єкції новокаїну. Крім того, застосовують блокаду трихлоретилом або новокаїном у ділянці розгалуження нерва. Призначають ненаркотичні анальгетики.

Ефективні діадинамічні синусоїдальні модульовані струми на ділянку за кутом нижньої щелепи, мигдалики, гортань (10—15 процедур на курс). Рекомендують курс гальванізації на ділянку мигдаликів, гортані.

Необхідні також етіологічне лікування основного захворювання, протиінфекційні засоби, анальгетики, нейролептики, унітіол.

При збільшеному шилоподібному відростку виконують відповідну операцію. За відсутності ефекту вдаються до радикотомії на рівні задньої черепної ямки, трактотомії, а також мезенцефальної хордотомії.

Посилання на основну публікацію