Ультразвукова діагностика

Ультразвукові хвилі – це пружні коливання середовища з частотою, що лежить вище діапазону чутних людиною звуків. У сучасній УЗД зазвичай застосовуються хвилі з частотою від 2,5 до 15 МГц.
У ультразвукових приладів є одна відмінна особливість. УЗ-датчик є одночасно і генератором, і приймачем високочастотних коливань. Основа датчика – п’єзоелектричні кристали. Вони володіють двома властивостями: подача електричних потенціалів на кристал призводить до його механічної деформації з тією ж частотою, а механічне стиснення його від відбитих хвиль генерує електричні імпульси. Залежно від мети дослідження, використовують різні типи датчиків, які розрізняються за частоти формованого УЗ-променя, своєю формою і призначенню (трансабдомінальні, внутрішньопорожнинні, інтраопераційні, внутрішньосудинні).
Всі методики УЗД поділяють на три групи:
– Одномірне дослідження (ехографія в А-режимі і М-режимі);
– Двомірне дослідження (ультразвукове сканування – В-режим);
– Доплерографія.
Кожна з перерахованих вище методик має свої варіанти і застосовується в залежності від конкретної клінічної ситуації. Так, наприклад, М-режим особливо популярний в кардіології. Ультразвукове сканування (В-режим) широко використовується при дослідженні паренхіматозних органів. Без доплерографії, що дозволяє визначити швидкість і напрямок струму рідини, неможливо детальне дослідження камер серця, великих і периферичних судин.
УЗД практично не має протипоказань, оскільки вважається нешкідливим для хворого.
За останнє десятиліття даний метод зазнав небувалий прогрес, і тому доцільно окремо виділити нові перспективні напрями розвитку цього розділу променевої діагностики.
Цифрова УЗД припускає використання цифрового перетворювача зображення, що забезпечує підвищення роздільної здатності апаратів.
Тривимірна й об’ємна реконструкції зображень підвищують діагностичну інформативність за рахунок кращої просторово-анатомічної візуалізації.
Використання контрастних препаратів дозволяє підвищити ехогенність досліджуваних структур та органів і досягти кращої їх візуалізації. До таких препаратів відносять «Еховіст» (мікропухирці газу, введені в глюкозу) і «Ехоген» (рідина, з якої вже після введення її в кров виділяються мікропухирці газу).
Кольорове допплерівське картування, при якому нерухомі об’єкти (наприклад, паренхіматозні органи) відображаються відтінками сірої шкали, а судини – у кольоровій шкалою. При цьому відтінок кольору відповідає швидкості і напряму кровотоку.
Інтрасосудістие УЗД не тільки дозволяють оцінити стан судинної стінки, але і при необхідності виконати лікувальний вплив (наприклад, роздрібнити атеросклеротическую бляшку).
Трохи відокремлено в УЗД варто метод ехокардіографії (ЕхоКГ). Це найбільш широко застосовуваний метод неінвазивної діагностики захворювань серця, заснований на реєстрації відбитого УЗ-променя від рухомих анатомічних структур та реконструкції зображення в реальному масштабі часу. Розрізняють одновимірну ЕхоКГ (М-режим), двомірну ЕхоКГ (В-режим), ЧЕРЕЗСТРАВОХІДНОЮ дослідження (ПП-ЕхоКГ), допплеровскую ЕхоКГ із застосуванням кольорового картування. Алгоритм застосування цих технологій ехокардіографії дозволяє отримати досить повну інформацію про анатомічні структурах і про функції серця. Стає можливим вивчити стінки шлуночків і передсердь в різних перетинах, неинвазивно оцінити наявність зон порушень скоротливості, виявити клапанну регургитацию, вивчити швидкості потоку крові з розрахунком серцевого викиду (СВ), площі клапанного отвору, а також цілий ряд інших параметрів, що мають важливе значення, особливо у вивченні вад серця.

Посилання на основну публікацію