Сучасні методи променевої діагностики

Науково-технічний прогрес сприяв тому, що медична спеціальність, спочатку іменована «рентгенологія», зазнала другого народження і отримала в нашій країні назву «променева діагностика» або «променева терапія». Це обумовлено використанням методів дослідження, заснованих на високих технологіях із застосуванням широкого спектру електромагнітних і ультразвукових (УЗ) коливань.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), на сьогоднішній день не менше 85% клінічних діагнозів встановлюється або уточнюється за допомогою різних методів променевого дослідження. Дані методи успішно застосовуються для оцінки ефективності різних видів терапевтичного та хірургічного лікування, а також при динамічному спостереженні за станом хворих в процесі реабілітації.

Променева діагностика включає наступний комплекс методів дослідження:

  • Традиційна (стандартна) рентгенодіагностика;
  • Рентгенівська комп’ютерна томографія (РКТ);
  • Магнітно-резонансна томографія (МРТ);
  • УЗД, ультразвукова діагностика (УЗД);
  • Радіонуклідна діагностика;
  • Теплобачення (термографія);
  • Інтервенційна радіологія.

Безумовно, з плином часу перераховані методи дослідження будуть поповнюватися новими способами променевої діагностики. Дані розділи променевої діагностики представлені в одному ряду невипадково. Вони мають єдину семіотику, в якій провідною ознакою хвороби є «тіньовий образ».

Іншими словами, променеву діагностику об’єднує скіалогія (skia – тінь, logos – вчення). Це особливий розділ наукових знань, що вивчає закономірності утворення тіньового зображення і розробляє правила визначення будови і функції органів в нормі і при наявності патології.

Логіка клінічного мислення в променевій діагностиці заснована на правильному проведенні скіалогічного аналізу. Він включає в себе детальну характеристику властивостей тіней:

  • їх стан;
  • кількість;
  • величину;
  • форму;
  • інтенсивність,
  • структуру (малюнка);
  • характер контурів і зміщуванності.

Перераховані характеристики визначаються чотирма законами скіалогії:

  • закон абсорбції (визначає інтенсивність тіні об’єкта в залежності від його атомного складу, щільності, товщини, а також характеру самого рентгенівського випромінювання);
  • закон сумації тіней (описує умови формування образу за рахунок суперпозиції тіней складного тривимірного об’єкту на площину);
  • проекційний закон (представляє побудову тіньового образу з урахуванням того, що пучок рентгенівського випромінювання має розбіжний характер, і його перетин в площині приймача завжди більше, ніж на рівні досліджуваного об’єкта);
  • закон тангенціального (визначає контурність одержуваного образа).

Формоване рентгенівське, ультразвукове, магнітно-резонансне (МР) або інше зображення є об’єктивним і відображає дійсний морфофункціональний стан досліджуваного органу. Трактування лікарем-фахівцем отриманих даних – етап суб’єктивного пізнання, точність якого залежить від рівня теоретичної підготовки, здатності до клінічного мислення і досвіду.

Посилання на основну публікацію