Спрямована тканинна регенерація

Одна з клінічних ситуацій — наявність патологічної зубоясенної кишені, в яку вростає епітелій і є субстанція для запального процесу. Типовий метод лікування — видалення патологічних тканин (наприклад, юоретажем), заповнення ділянки дефекту кістки заміщувальним кістку матеріалом, ушивання рани і призначення відповідних лікарських засобів.

Однак епітелій росте значно швидше, ніж у ділянці дефекту виникає кістка, тому епітелій витискає внесений матеріал, кістка не встигає утворитись і позитивного ефекту від такого лікування не буде. Тому виникла ідея — відокремити ділянку регенерації кістки від ділянки проліферації епітелію. Для цього між цими двома ділянками почали ставити бар’єр — розділювальну мембрану. Згодом цим мембранам надали додаткові функції — утримання необхідного простору і форми в тканинах, утримання в тканинах введеного в кістковий дефект матеріалу (навіть при його відторгненні).

Ці мембрани виготовляють з біологічних (колагенові) і небіологічних синтетичних (полімерні — Атрисорб, Епі-Гайд, Резолют, Вікрилова сітка) матеріалів. Вони можуть розсмоктуватися в тканинах (колагенові — Біо-Гайд, Біо-Менд, ламінована — Ламбон) або не розсмоктуються і потребують подальшого видалення через 1—4 міс. (Текс, Тефген).

Крім цього, мембрани можуть мати здатність запобігати проліферації епітелію завдяки феномену контактного пригнічення функцій проліферуючих клітин.

Посилання на основну публікацію