Спрямована регенерація тканин

Регенерація — процес відновлення функції і структури ушкоджених тканин і органів. Останніми роками були розроблені методи хірургічних втручань, які враховують регенеративні властивості оперованих тканин. Регенерація періодонта передбачає можливість утворення нового з’єднання цементу кореня зуба, періодонта й альвеолярної кістки.

Метою хірургічних заходів є усунення пародонтальних кишень і поліпшення доступу до поверхні кореня. Але різні тканини мають різний темп регенерації — найшвидше регенерує епітелій, а кістка — найповільніше.

Після гаоретажу у фазі загоєння рани відбувається швидша репарація епітелію, а регенерація тканин пародонта та кістки відбувається повільніше, тому епітелій після гаоретажу швидко вростає у періодонтальну кишеню, і кишеня відновлюється майже повністю. Клінічне завдання — забезпечити можливість повільної регенерації кістки шляхом відокремлення швидко регенеруючого епітелію від кісткового регенерату, тому почали вивчення загоєння ясен, періодонта, цементу кореня, альвеолярної кістки і їхнього взаємного впливу, розвиток методів хірургічних втручань, які відповідають вимогам регенеративного загоєння.

Спрямована регенерація тканин із застосуванням мембран

Дослідження показали, що контакт сполучної тканини, кістки з поверхнею кореня спричинює його анкілоз і резорбцію. Тому необхідно було перешкодити контакту епітелію, сполучної тканини, альвеолярної кістки з поверхнею кореня зуба до моменту виникнення нової кістки і періодонта. Цього досягли встановленням між епітелієм і коренем зуба роздільної мембрани-фільтру з целюлози (Millipore Filter, Millipore Ltd. Harrow, Middles-sex/UK), у результаті через 3 міс. гістологічно було виявлено нове прикріплення зуба (Т. Karring, S. Nyman, A. Lindhe, 1980). Цю оперативну техніку повторили в клініці (S. Nyman et al., 1982) і назвали її спрямованою регенерацією тканин, кістки.

Згодом була показана надійність методу спрямованої тканинної регенерації у пацієнтів з прогресуючими захворюваннями парадонта за допомогою мембран з е-політетрафторетилену (e-PTFE, W.L. Gore, Flagstaff/USA), які не розсмоктувалися і потребували видалення через 4—6 тиж. (а це додаткова операція для пацієнта і травма тканин, які регенерували). Тому були створені з природних матеріалів мембрани, що резорбуються в тканинах (з колагенаї- го або 3-го типу, Dura mater), і з синтетичних полімерів — гліколід-лактид- кополімеру (Gore Resolut Regenerative Material; W.L. Gore або Vicryl Netz Parodontal-Zuschnitt; Ethicon, Norderstedt) або полілактидної кислоти (Guidor Matrix Barrier; Guidor, Hudding/Sweden). Застосування цих мембран не вимагає другого оперативного втручання для їхнього видалення.

Показання до застосування: лікування глибоких вузьких двох- або трьохстінкових кісткових кишень, оголені фуркації перших молярів зі щічного боку 2-го ступеня, рецесії ясен (у цьому разі бажані товсті й широкі кератинізовані ясна). Гірші результати отримують при наскрізних дефектах фуркації 3-го ступеня й біля молярів верхньої щелепи з дистальними й щічними дефектами фуркації 2-го ступеня.

Техніка виконання. Перед хірургічним втручанням проводять інструктаж пацієнта, а також призначають пародонтологічне консервативне лікування для створення сприятливих гігієнічних умов й усунення запальних явищ.

Інтрасулькулярний розріз виконують із збереженням сосочків, а вертикальні латеральні розрізи — на відстані 4—6 мм від зуба зони операції. Відшаровують слизово-окісний клапоть, з його внутрішньої поверхні зрізують епітелій, грануляційну тканину й проводять під’ясенний скейлінг із поліруванням кореня. Потім обирають мембрану потрібної форми і припасовують її до зуба та прилеглої кістки.

Формування нової кістки з використанням методу спрямованої регенерації тканин під мембраною або металевою сіткою може бути успішним за дотримування таких умов:

  1. Має бути джерело остеогенних тканин і життєздатної кістки в ділянці дефекту, де є необхідною регенерація.
  2. Має бути адекватне джерело кровопостачання, зокрема з прилеглої кістки.
  3. Тканини ділянки операції мають бути механічно стабільними весь період загоєння.
  4. Має зберігатися незмінним простір між мембраною і стінками кісткового дефекту.
  5. Клітини м’якої сполучної тканини та епітелію мають бути виключені з простору, де відбувається регенерація кістки, а матеріал мембрани або сітки мають це забезпечувати.
  6. Мембрана повинна повністю покривати пародонтальний дефект.
  7. Мембрана має перекривати кістковий дефект з усіх боків на 3 мм і більше, бо лише тоді вона виконуватиме функцію резервування місця.
  8. Коронкова частина мембрани не повинна віддалятися від кістки для запобігання проліферації в дефект епітелію.
  9. Мембрана має щільно охоплювати шийку зуба і бути ізольованою від порожнини рота.
  10. Після зрізання мембрана не повинна мати гострих країв.

Потім мембрану фіксують у правильному положенні. Щільна адаптація мембрани до зуба забезпечує її утримання над пародонтальним дефектом, а слизово-окісний клапоть має перекривати мембрану на 2—3 мм.

Після втручання з використанням мембрани варто відмовитися від накладення пародонтальної захисної пов’язки, тому що під її тиском мембрана може вдавитися в дефект. Для утримання необхідної форми після введення в дефект кістки остеогенних матеріалів використовують металеві (титанові) сітки з фіксацією гвинтами. Шви слизової оболонки доцільно закривати захисними плівками типу «Діплєн-Дента» тощо, які мають, зокрема, протизапальні властивості.

До видалення сітки або до розсмоктування мембрани (перші чотири тижні) необхідно уникати чищення зубів у прооперованій ділянці і полоскати порожнину рота 0,2 % розчином хлоргексидину 1—2 рази на добу. Призначення антибіотиків, як правило, не потрібно. Пацієнтам із прогресуючими, резистентними до лікування захворюваннями пародонта антибіотики можуть бути показаними після визначення бактеріальної флори.

Через 4—6 тиж. після операції мембрану, що не резорбується, обережно видаляють через інтрасулькулярний розріз, щоб не травмувати відновлені тканини. Після видалення сполучного епітелію із внутрішнього боку клаптя його адаптують і підшивають. Оскільки дуже важливо повністю закрити чутливі тканини, що регенерували, можна провести щілиноподібний розріз по окістю, а потім коронарно перемістити клапоть.

Середня ефективність хірургічних втручань на пародонті із збільшення об’єму кісткової тканини з мембраною становить 28 %, з кістковозаміщувальним матеріалом — 44 %, з мембраною та кістковозаміщувальним матеріалом — 88 %.

Посилання на основну публікацію