Синдром дихальної недостатності

Найбільш ємне визначення дихальної недостатності прийнято на XV з’їзді терапевтів: «Дихальна недостатність – це стан, при якому не забезпечується підтримка нормального газового складу артеріальної крові, або останнім досягається за рахунок ненормальної роботи апарату зовнішнього дихання, що приводить до зниження функціональних можливостей організму».
Таким чином, синдром характеризується погіршенням газообміну між навколишнім повітряним середовищем і кров’ю. ДН може бути гострою і хронічною, коли ці погіршення наступають швидко або поступово і призводять до порушення газообміну і тканинного метаболізму.
Основна функція легенів зводиться до постійної оксигенації крові (а значить, і тканин) і видаленню СО2. При цьому може порушуватися або оксигенація (внутрішньоклітинний газообмін, при якому порушується насичення крові киснем і виведення вуглекислоти), або вентиляція (газообмін між навколишнім середовищем і легенями).
До порушень оксигенації можуть призводити наступні процеси:
1) зниження парціального тиску кисню у вдихуваному повітрі; спостерігається на великих висотах, а також при інгаляції отруйними речовинами;
2) гіповентиляція внаслідок розвитку апное, коли відзначається підвищення тиску вуглекислоти;
3) порушення дифузії, що спостерігається при зниженні проникності фізіологічного бар’єру між навколишнім середовищем і легенями (при різних інфекційних захворюваннях або при зменшенні легеневої поверхні і часу дотику вступника повітря з легеневою тканиною);
4) регіональне порушення вентиляційно-перфузійних відносин, що приводить до розвитку гіпоксемії легенів.
Недостатність вентиляції може бути причиною розвитку легеневої недостатності. У даному випадку відзначається недостатнє видалення СО2, що супроводжується зміною pH крові. Це призводить до різкої м’язової слабкості і задишки. У результаті доводиться підключати апарат штучної вентиляції легенів.
З розвитком ДН в основному пов’язані три процеси:
– Наявність обструкції дихальних шляхів;
– Поразка патологічним процесом легеневої тканини, а не бронхів;
– Недостатність дихального насоса внаслідок первинної дисфункції дихального центру; в цьому випадку анатомічно дихальні шляхи і легенева паренхіма можуть бути нормальними.

Посилання на основну публікацію