Симптомокомплекси поразки апаратів спинного мозку

Клінічна картина ураження спинного мозку залежить від рівня локалізації патологічного процесу і його протяжності по поздовжньої або поперечної осі.
Синдром ураження передніх рогів: периферичний параліч з атрофією м’язів, іннервіруемих пошкодженими мотонейронами відповідного сегмента, – сегментарний (міотомний) параліч, зниження або втрата рефлексів і фасцікулярниепосмикування в зоні іннервації уражених м’язів.
Синдром ураження передніх корінців: периферичні паралічі з атрофією м’язів в зоні іннервації корінців.
Синдром ураження передньої сірої спайки: двосторонні розлади больової і температурної чутливості при схоронності м’язово-суглобового відчуття, тактильної і вібраційної чутливості (дисоційованому тип) в проекції пошкоджених сегментів, при схоронності рефлексів в зоні ураження.
Синдром ураження бічних рогів: вазомоторні і трофічні розлади на сегментарному рівні, а при ураженні на рівні сегментів С8-Тh1 (ураження centrum ciliospinale) – синдром Клода Бернара – Горнера: звуження зіниці (міоз) за рахунок паралічу м’язи, що розширює зіницю, опущення верхньої повіки (птоз) за рахунок паралічу верхньої тарзальной м’язи (м’язи Мюллера) і западіння очного яблука (енофтальм) за рахунок парезу кругового м’яза ока.
Синдром ураження задніх рогів: зниження або втрата больової і температурної чутливості при схоронності м’язово-суглобового відчуття, вібраційної і тактильної чутливості (дисоційованому тип розладів), зниження або пригнічення рефлексів в зоні уражених сегментів.
Синдром ураження задніх корінців: стріляють, болі як симптоми подразнення корінця, розлад всіх видів чутливості, зниження або втрата рефлексів в зоні уражених корінців як симптоми випадання.
Синдром ураження бічних канатиків: виникнення провідникових порушень нижче рівня ураження у вигляді спастичного паралічу на стороні вогнища і втрата больової і температурної чутливості на протилежній стороні з рівня на 2-3 сегмента нижче; при двосторонніх поразках бічних канатиків, крім двосторонніх провідникових розладів рухів і чутливості, спостерігається порушення функції тазових органів за центральним типом (затримка, періодичне нетримання сечі).
Синдром ураження задніх канатиків: зниження або втрата м’язово-суглобового відчуття, вібраційної і почасти тактильної чутливості на боці ураження донизу від вогнища, сенситивная атаксія.
Синдром комбінованого ураження переднього рогу і пірамідного шляху: подібне поєднання входить в структуру хвороби центрального та периферичного мотонейрона і носить назву бічного аміотрофічного склерозу. У пацієнта виявляється комбінація периферичного (млявого) і центрального (спастичного) паралічу: атрофії м’язів рук, в першу чергу кистей, зниження м’язового тонусу, фасцікуляціі та фібриляції, при цьому рефлекси підвищені, спостерігаються патологічні знаки. Одним з патогномонічних симптомів при бічному аміотрофічному склерозі є різке підвищення мандибулярного рефлексу. При залученні в процес ядер рухових черепних нервів виникають симптоми бульбарного паралічу.
Синдром ураження половини поперечника спинного мозку (синдром Броун-Секара): центральний параліч, розлад м’язово-суглобового відчуття, вібраційної і почасти тактильної чутливості на боці ураження донизу від вогнища; розлад больової, температурної і частково тактильної чутливості на протилежній стороні нижче рівня ураження; розвиток в зоні уражених сегментів на стороні вогнища сегментарних розладів чутливості і периферичних паралічів (сегментарні розлади чітко виступають лише при ураженні не менше 2-3 сусідніх сегментів). Відповідно з анатомією пошкодження може розвинутися атаксія, але її складно верифікувати внаслідок паралічу.
Синдром ураження вентральної половини спинного мозку розвивається при порушенні кровообігу в басейні передньої спинномозкової артерії (синдром Преображенського), характеризується паралічами ніг і рук (вид рухових розладів і залученість кінцівок залежать від рівня вогнища – див. Синдроми ураження спинного мозку в гл. 5.3), двосторонніми провідниковими розладами больової, температурної і частково тактильної чутливості (дисоційованому тип), часто супроводжується порушенням функції тазових органів за центральним типом.
Синдром повного поперечного ураження спинного мозку може виникати при мієліті (поперечному мієліті) або травматичному пошкодженні спинного мозку. Визначається локалізацією вогнища, характеризується тетраплегією або параплегией, провідниковими розладами чутливості нижче рівня ураження, порушенням функції тазових органів. При раптовому травматичному розриві спинного мозку розвивається так званий спинальний шок, який характеризується розвитком в’ялого паралічу і порушенням всіх видів чутливості нижче місця ушкодження, втратою контролю над функцією тазових органів. Найчастіше порушується потовиділення і розвиваються пролежні в області нижче ураження. Механізм спинального шоку пов’язують з раптовою втратою стимулюючих впливів з боку надсегментарного апарату. Поступово з’являються спинальні автоматизми. Так, при болючому роздратуванні нижче рівня ушкодження відбувається згинання в тазостегнових, колінних і гомілковостопних суглобах, з’являється безусловнорефлекторного функція сечового міхура і кишки. За сучасними даними, період появи спінальних автоматизмів становить 7-10 днів. Якщо цього не відбувається, необхідно проводити ревізію зони ушкодження для виявлення об’єктів роздратування спинного мозку.
Синдроми порушень функції тазових органів розвиваються при ураженні провідників, що йдуть від кори (центральний тип), спінальних центрів тазових органів або відповідних корінців і нервів (периферичний тип).
При гострому двосторонньому ураженні бокових стовпів, як правило, спочатку настає затримка сечі (retentio urinae), аж до розриву сечового міхура у разі його переповнення. У подальшому встановлюється автоматичний, рефлекторний тип функціонування спинномозкових центрів і настає періодичне нетримання сечі (incontinentio intermittens) – у міру розтягування сечового міхура надходить сечею виникає роздратування детрузора, яке, досягаючи певної міри, викликає рефлекторне випорожнення сечового міхура, як у немовлят. Легкий ступінь періодичного нетримання сечі називається імперативними позивами на сечовипускання, в таких випадках хворий не може на тривалий термін затримати спорожнення сечового міхура при появі позиву на сечовипускання.
При периферичному типі розлади сечовипускання також можлива затримка сечі, але найбільш типово справжнє нетримання сечі (incontinentio vera). Відбувається розслаблення сфінктерів і детрузора, і сеча безперервно виділяється по краплях по мірі її надходження в сечовий міхур, що не накопичуючись в ньому, при цьому завжди є залишкова сеча. У випадках схоронності активності поперекового симпатичного міхурного центру тонус внутрішнього сфінктера може зберігатися, і тоді сеча починає виділятися краплями тільки при переповненні і значному розтягуванні сечового міхура – парадоксальне нетримання сечі (ishuria paradoxa). Порушення функції прямої кишки має такий же характер.

Посилання на основну публікацію