1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Медицина
  3. Рани. Класифікація ран

Рани. Класифікація ран

Рани – пошкодження тканин і органів, що супроводжуються порушенням цілісності шкірного покриву (слизової оболонки), супутніми цьому болями, кровотечею, розбіжністю пошкоджених країв (зяянням) і порушенням функцій пошкодженої частини тіла. Поверхневі рани, при яких спостерігається неповне ушкодження шкіри чи слизової оболонки, називають саднами.

Залежно від наявності вхідного і вихідного отворів ранового каналу рани називають сліпими – з застряглим в тканинах ранящим предметом і наскрізними – при його проходженні. Крім того, розрізняють поранення м’яких тканин (шкіри, підшкірної клітковини, м’язів, сухожиль, судин, нервів), пошкодження кісток, а також рани, проникаючі і не проникаючі в порожнини тіла. Проникаючої називається рана, коли викликав її предмет проникає в плевральну, черевну, суглобову, черепну порожнини людини, камеру очі і т. П. При проникаючих пораненнях грудної клітки та черевної порожнини нерідкі пошкодження розташованих в них органів.

За механізмом нанесення, характеру ранить предмета і пошкодження тканин розрізняють рани різані, колоті, рубані, укушені, рвані, скальпована, забиті, розтрощені, вогнепальні.

Різана рана, що наноситься гострим предметом (ніж, скло та ін.), Характеризується переважанням довжини пошкодженої ділянки над його глибиною, рівними краями, мінімальним обсягом загиблих тканин і реактивних змін навколо рани.

Рубана рана – рана, що виникла під впливом важкого гострого предмета. Вона має велику глибину і більший обсяг нежиттєздатних тканин, ніж різана рана.

Рвана рана утворюється при такому впливі механічного пошкоджуючого фактора на м’які тканини, яке перевищує їх фізичну здатність до розтягування. Краї її завжди мають неправильну форму, відзначаються відшарування або відриви тканин і руйнування тканинних елементів на значній ділянці.

Колота рана виникає при пошкодженні мяпсіх тканин голкою, шилом, цвяхом, ножем, багнетом і іншими гострими подовженими предметами. Така рана зазвичай глибока і сліпа, має вхідний отвір і може супроводжуватися ушкодженнями кровоносних судин і внутрішніх органів.

Скальпована рана характеризується повною або частковою відшаруванням шкіри, а на волосистій частині голови – майже всіх м’яких тканин, без істотного їх ушкодження.

Забита рана і розтрощення рана можливі при ударах тупими предметами, характеризуються роздавлюванням і розривом тканин зі значною зоною травматичного некрозу, з рясним мікробним забрудненням пошкоджених тканин.

Укушена рана, як наслідок укусу тварин або людини, відрізняється рясним мікробним забрудненням і частими інфекційними ускладненнями, іноді дуже небезпечними (сказ та ін.).

Вогнепальна рана – результат впливу вражаючих факторів вогнепальної зброї (осколки, кулі, дріб). Вона суттєво відрізняється від усіх інших видів поранень за структурою, характером місцевих і загальних зраді-ний, перебігу процесів загоєння. Особливо небезпечні для життя вогнепальні рани від розривних куль і куль зі зміщеним центром ваги. При наскрізному вогнепальне поранення утворюються вхідний і вихідний отвори, причому вхідний завжди менше вихідного. В результаті прямої дії осколка або кулі виникає рановий канал. У нього, особливо при осколкових пораненнях, захоплюються шматки одягу, земля, зруйновані тканини, які забруднюють рану, що у випадках обширних розтрощення, скупчень крові, пошкодження внутрішніх органів сприяє розвитку важких форм гнійних та інших ускладнень.

На ранящих предметах і поверхні шкіри знаходяться різноманітні бактерії, які потрапляють в рану й інфікують її. Найчастіше рана інфікується гнійними бактеріями, які викликають гнійний запальний процес, що різко погіршує загоєння і створює небезпеку загальної гнійної інфекції.

Прийнято розрізняти первинне і вторинне мікробне забруднення. Первинне забруднення настає в момент нанесення рани, вторинне, як правило, пов’язане з порушенням правил асептики під час перев’язок та операцій і проявляється у вигляді гнійних ускладнень.

Вторинне інфікування може відбутися при обробці ран брудними руками, використанні нестерильного перев’язувального матеріалу, неправильної обробці ран, неправильному накладення пов’язки, під час перев’язки. Можливо проникнення збудників вторинної інфекції в рану по кровоносних судинах з гнійного вогнища, що знаходиться в іншій частині тіла (гнійне запалення м’яких тканин, фурункульоз, хронічна ангіна, гайморит та ін.).

При великих і глибоких пораненнях гнійно-запальний процес може протікати дуже швидко і бурхливо. У таких випадках можливе проникнення хвороботворних мікроорганізмів в кровоносне русло і розповсюдження їх в усі органи і тканини – розвивається загальна гнійна інфекція (сепсис). Подібне ускладнення після поранень небезпечно і часто закінчується летальним результатом навіть при самому інтенсивному лікуванні.

Крім гноєтворних бактерій в рану можуть потрапити більше небезпечні мікроби, які викликають такі захворювання, як правець і газова гангрена.

Правець – інфекційне захворювання, що виникає при забрудненні ран землею, пилом, гноєм, при сільськогосподарських і транспортних травмах і вогнепальних пораненнях. При будь-якій травмі з порушенням цілісності шкірних покривів і слизових оболонок, опіках і відмороженнях II і більше ступеня, укусах тварин обов’язково проводиться специфічна протиправцева імунізація.

Газова гангрена виникає при попаданні в рану мікробів, що розмножуються в умовах відсутності повітря (анаеробна інфекція). В результаті в рані, тканинах навколо неї розвивається важкий запальний процес. Лікується дане ускладнення шляхом введення протигангренозних сироваток, хірургічного втручання та проведення інших лікувальних заходів.

Перша допомога при пораненнях м’яких тканин голови ґрунтується на зупинці кровотечі. Внаслідок того, що під м’якими тканинами розташовуються кістки черепа, найкращим способом тимчасової зупинки кровотечі є накладення пов’язки, що давить. Іноді кровотеча можна зупинити пальцевим притисненням артерії (зовнішньої скроневої – попереду вушної раковини, зовнішньої щелепної – у нижнього краю нижньої щелепи, в 1-2 см від її кута) і пальцевим притисненням країв рани.

Нерідко з пораненнями м’яких тканин голови одночасно відбувається пошкодження головного мозку (струс, забій, здавлення). Перша допомога при такому пораненні – надати пораненому горизонтальне положення, створити спокій, прикласти холод до голови і негайно транспортувати до лікувального закладу.

Поранення грудної клітки (проникаючі) небезпечні тим, що при них можуть бути пошкодження серця, аорти, легень та інших життєво важливих органів, що призводять часто до важкого внутрішньої кровотечі і летального результату. Проникаючі поранення грудної клітки без пошкодження життєво важливих органів також становлять небезпеку для життя. Це обумовлено попаданням в плевральну порожнину повітря. В результаті цього спадается легке, відбувається зміщення серця і здавлення здорової легені, розвивається загальний важкий стан (рис. 5). Надає першу допомогу повинен за допомогою липкого пластиру, повітронепроникних матеріалів максимально герметично закрити рану кругової гнітючої пов’язкою.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Дисбактеріоз