Психалгія

Психалгія — різновид психогенного болю, при якому відсутні периферійні механізми їхньої реалізації й основне значення має психогенне порушення функції центральних механізмів ноцицепції. Це накладає відбиток і на характер болю, що належить до певної категорії сенестопатій.

Етіологія, патогенез. Походження й причини психалгії вивчені недостатньо. При психалгії у формі головного болю встановлено порушення кругообігу медіаторів у рецепторно-синаптичному апараті, що забезпечує ноцицепцію (В.Н. Шток, 1987).

Найчастіше психалгія спостерігається при неврозах, тобто захворюваннях, що виникають під впливом психогенних факторів, значних психоемоційних переживань. Психалгія зареєстрована також як компонент психічних захворювань, таких як шизофренія, маніакально-депресивний психоз тощо.

Будь-яка органна патологія в певної групи осіб може бути психогенним фактором і призводити до розвитку функціональних розладів, у тому числі й лицевій психалгії.

Клінічна картина. Локалізація психалгії досить різноманітна — від болю у всьому тілі, хребті, м’язах і внутрішніх органах, до стійких больових синдромів у суворо локалізованих анатомічних зонах.

На відміну від соматично зумовлених больових синдромів, при психалгії характер скарг поліморфний: хворий одночасно відзначає різноманітні больові відчуття — ниючий, прострільний, пульсівний біль; часто в того самого пацієнта зона больового відчуття змінюється протягом короткого періоду. Локалізація болю, як правило, не збігається із зонами периферійної і центральної іннервації і не відповідає клінічним типам порушення чутливості. Утім, топографія болю в багатьох випадках нечітка.

Особливості алгій проявляються й у скаргах: «біль, як при вбиванні цвяха», «неприємні поколювання в ділянці чола», «пульсівний нарив», «розпирає щоку зсередини», «дотик розпеченим металом», «давить на брови» тощо. Біль постійний, періодично посилюється. У більшості випадків він починається зранку, іноді інтенсивність його зменшується до середини дня й знову збільшується до вечора. У деяких випадках (досить рідко) у хворих відзначаються запаморочення, нудота, іноді блювання.

У разі появи психогенного болю в рамках неврозу легко простежується зв’язок динаміки болю й психотравмівних обставин. Як правило, різке посилення болю збігається із загостренням конфліктної ситуації.

Особливе місце серед психалгій займає біль у зубах — так звана одонталгія, що найчастіше спостерігається при розладах істеричного походження. Цей біль не пов’язаний з їхньою патологією. Характер його гострий, летючий; він виникає періодично у всіх зубах, рідше в окремих групах; не пов’язаний з механічними впливами і вживанням їжі. Як правило, одонталгія виникає відразу після гострої психічної травми. Рецидиви перебігають за типом реактивних станів на фоні психотравмівних обставин.

Диференціальна діагностика. Усі больові синдроми лиця мають різноманітні характеристики, однак на психалгію вказує ряд ознак:

—      відсутність клінічних проявів, характерних для органічних або реалізованих периферійними механізмами психогенних прозопалгій (куркові зони, розлади чутливості, м’язовий гіпертонус, судинний спазм тощо);

—      розбіжність ділянок локалізації болю з анатомічними зонами іннервації (біль у лівій половині лоба і язика, біль суворо обмежений середньою лінією в половині лиця й голови);

—      незвичайність скарг, нестандартність «малюнка болю» («проходження болю через ніс у порожнину рота», «розкручування розпеченої спіралі» тощо);

—      неадекватність скарг і поводження хворого (наприклад, скарги на неможливість говорити й одночасно тривала розповідь про хворобу);

—      фіксація уваги на неприємних і болючих відчуттях;

—      виражені емоційні розлади, порушення адаптації (плаксивість, зниження настрою, запальність, порушення пам’яті, нечіткість мовлення й ін.).

Лікування. За підозри на психалгію хворого необхідно направити на консультацію до психіатра й медичного психолога для вибору адекватного лікування.

Посилання на основну публікацію