Поєднані пошкодження щелепно-лицевої ділянки

У хірургії уражень описані травми семи виокремлених анатомічних ділянок:

  1. голови;
  2. шиї;
  3. грудної клітки;
  4. живота;
  5. таза;
  6. хребта;
  7. кінцівок.

При цьому травми усіх анатомічних ділянок тіла людини можуть бути:

  • ізольовані;
  • поєднані;
  • множинні та комбіновані,.

Всі вони мають суттєві відмінності і ми розглянемо більш детально кожну з них.

  • Ізольована травма — це одиничне ураження однієї анатомічної ділянки;
  • Множинна травма — це кілька поранень одним або кількома снарядами в межах однієї анатомічної ділянки;
  • Поєднана травма — це така травма, коли один чинник уражує кілька органів або анатомічних ділянок тіла. Поєднані ушкодження щелепно-лицевої ділянки — це ушкодження тканин та черепно-мозкова травма, або одночасне ушкодження інших кісток тіла;
  • Комбінована травма — це наслідок впливу двох і більше вражаючих чинників з різним механізмом дії на тканини. Наприклад, одночасне механічне, променеве, термічне, хімічне та інше ураження;
  • Політравма — це одночасне ураження двох і більше анатомічних ділянок, при яких спостерігається порушення життєво важливих функцій організму. Тобто, політравма — це тяжка поєднана травма, що супроводжується травматичним шоком.

Синдром взаємного обтяження

Одночасне ураження кількох анатомічних ділянок тіла зумовлює розвиток особливого патологічного стану, пов’язаного з виникненням тяжкого і загрозливого перебігу травми — синдрому взаємного обтяження. Цей синдром значно збільшує загальну тяжкість травми — кожне з локальних уражень окремо може не становити безпосередньої загрози для життя пораненого, але в сукупності вони нерідко зумовлюють неминучість загибелі потерпілого.

Кожне з окремих уражень погіршує загальний стан хворого і, водночас, кожне конкретне ураження при політравмі перебігає тяжче, триваліше, з більшим ризиком розвитку ускладнень та гіршими результатами лікування, ніж при ізольованій травмі.

При численних переломах кісток обличчя спостерігаються різні поєднання травми:

  • верхньої та нижньої щелепи;
  • виличної кістки;
  • кісток носа;
  • лобової та під’язикової кістки.

У разі тяжкої травми внаслідок прикладання значної сили відбуваються численні осколкові переломи кісток не тільки в місці прикладеної сили і в типових місцях, а й прилеглих кісткових структур, на які передається травмівна сила. Відбувається значне зміщення і навіть втрата фрагментів кісток. Тому було запропоновано нові терміни для позначення такого виду травм, зокрема, «черепно-очноямковий-носо-верхньощелепний» перелом та ін.

Посилання на основну публікацію