1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Медицина
  3. Поняття про інфекцію

Поняття про інфекцію

Інфекція – впровадження і розмноження в організмі людини або тварини хвороботворних (патогенних) мікроорганізмів, які викликають відповідні біохімічні, імунологічні, морфологічні та інші зміни в організмі. Залежно від перебігу інфекції бувають безсимптомні і клінічно виражені.

Розрізняють три види мікробо- і вирусоносительства:

особами, які перебувають в інкубаційному періоді хвороби;
переболілими людьми, в тому числі видужуючими;
здоровими людьми.
В інкубаційному періоді в організмі людини є збудник, але спочатку він може і не бути джерелом зараження. Тому такі особи подають для оточуючих небезпеку лише в період, що безпосередньо передує захворюванню. У перехворілих носійство може зберігатися протягом багатьох років і становити небезпеку для оточуючих. Здорове носійство частіше зустрічається серед осіб, що були в контакті з хворим, але воно не супроводжується клінічними проявами захворювання.

Інфекційні хвороби за характером джерела і патогенний для різних груп організмів поділяються на антропонози, зоонози і антропозоонози.

Антропонози – інфекційні захворювання, властиві тільки людині, яка є біологічним господарем і джерелом їх збудників: кір, коклюш, скарлатина, вірусний гепатит, дизентерія та ін.

Зоонози і антропозоонози складають велику групу інфекційних та інвазійних хвороб, які можуть передаватися людині від хворих домашніх і диких тварин і птахів. Серед них найбільшу небезпеку представляють хвороби бруцельоз, сибірка, трихінельоз, ящур та ін. Зараження людини їх збудниками може відбуватися або через продукти харчування (м’ясо, молоко), або через шерсть, шкіру при контакті з хворими тваринами. Джерелом деяких інфекцій можуть бути коти, собаки, домашні птахи та гризуни. Комахи (комарі, блохи та ін.) Також можуть бути джерелами і переносниками інфекцій.

Класифікація інфекційних хвороб. В основу класифікації інфекційних хвороб покладено принцип локалізації збудника в організмі, який визначає механізм передачі інфекції. Внаслідок цього всі інфекційні хвороби поділяються на чотири групи: 1) кишкові інфекції; 2) інфекції дихальних шляхів; 3) кров’яні інфекції; 4) інфекції шкірних покривів.

Для кишкових інфекцій характерна локалізація збудника в кишечнику і виділення з фекаліями в навколишнє середовище, а в деяких випадках – з блювотними масами, жовчю і сечею. До кишкових інфекцій відносяться черевний тиф, дизентерія, вірусний гепатит та ін. Збудники інфекцій дихальних шляхів перебувають на слизових оболонках дихальних шляхів і виділяються в навколишнє середовище у вигляді дрібних частинок при кашлі, чханні, розмові, крику. До інфекцій дихальних шляхів відносяться грип, епідемічний менінгіт, кір, краснуха та ін. Збудники кров’яних інфекцій проникають в потік крові людини і розвиваються в ній. До цієї групи інфекцій відносяться висипний і поворотний тиф, чума, малярія та ін. При інфекціях шкірних покривів зараження відбувається шляхом потрапляння в організм збудників через пошкоджені шкірні покриви і слизові оболонки. У цю групу входять: сибірська виразка, правець, сказ, педикульоз, короста та ін.

Шляхи передачі інфекції. Механізми передачі інфекції різноманітні.

Повітряно-крапельний шлях – один з найбільш поширених шляхів зараження інфекцією. До захворювань, що передається цим шляхом, відносять кір, грип, орнітоз, натуральну і вітряну віспу. Через повітря можливе поширення збудників захворювань, що викликаються пневмококами, стрептококами, стафілококами, а також дифтерії, кашлюку, туберкульозу та інших інфекцій.

Трансмісивний шлях – передача збудників, опосередкована членистоногими: вошами, блохами, кліщами, москітами, комарами та ін. Збудники, що знаходяться в крові і лімфі хворого, надходять в організм кровосисних членистоногих, іноді проходять певний цикл розвитку і надалі інфікують здорових людей (так передаються висипний тиф, малярія та ін.).

Фекально-оральний шлях зараження є головним при передачі ряду інфекцій, наприклад дизентерії, черевного тифу, вірусного гепатиту, сальмонельозу та ін. Збудники, що знаходяться в кишечнику, потрапляють з випорожненнями в навколишнє середовище (воду і продукти харчування) і становлять велику небезпеку для людини.

Контактний шлях – передача збудників інфекції, що перебувають на предметах побуту, шкірі і слизових оболонках хворого, при його контакті з сприйнятливим організмом, наприклад, при статевих зносинах (венеричні захворювання, СНІД), поцілунках, зіткненні з забрудненої збудниками посудом і т. П. Крім того, поширення інфекційних хвороб можливо при порушенні правил проведення деяких медичних маніпуляцій: через кров при ін’єкціях, через незнезаражені медичні інструменти (СНІД, вірусний гепатит, сифіліс), можлива передача інфекції від матері плоду під час вагітності.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Типы имплантатов