Подовження тіла нижньої щелепи

Поперечні остеотомії з вільною кістковою пластикою. Остеотомію щелепи частіше виконують зовнішньоротову, потім розводять фрагменти, переміщують тіло щелепи вперед на потрібну величину та фіксують назубними шинами, заповнюють діастаз між фрагментами кістковим трансплантатом, бажано, аутологічним, і з’єднують кістки між собою.

Сходинкова остеотомія тіла щелепи з її подовженням: операцію виконують із зовнішньо- або внутрішньоротового доступів, після розсічення щелепи її фрагменти розводять в сторони до необхідного прикусу та фіксують їх у новому положенні. Діастаз кісткових фрагментів по альвеолярному відростку щелепи перекривають слизовою оболонкою з перехідної складки або щоки.

Поперечна остеотомія тіла нижньої щелепи та дистракція фрагментів: із зовнішньо- або внутрішньоротового доступів виконують поперечну остеотомію щелепи в межах її тіла, накладають дистракційний (внутрішньо- або зовнішньоротовий) апарат і рану ушивають. Через 10—12 діб, після загоєння рани та виникнення в ділянці остеотомії кісткового регенерату, починають проводити дистракцію фрагментів із середнім темпом дистракції 0,25 мм 4 рази на добу.

Після закінчення дистракції апарат слугує як ретенційний протягом З— 8 тиж., що залежить від активності остеогенезу. Можливе подовження тіла щелепи: однобічне — до 10—12 мм назубними внутрішньоротовим апаратами, двобічне — до 60 мм та більше зовніїиньоротовими апаратами (У.Т. Таїров; М.Б. Швирков; А.А. Дацко).

Комбінована остеотомія тіла нижньої щелепи та дистракція фрагментів (134): із зовнішньо- або внутріїнньоротового доступів виконують поперечну остеотомію альвеолярного відростка щелепи в межах зубного ряду, та площинну — у межах її тіла, накладають дистракційний (внутрішньо- або зовнішньоротовий) апарат, відразу активують його на 2—3 мм і рану ушивають. Ця методика збільшує площу остеогенної ранової поверхні кістки, відразу переміщує щелепу в потрібному напрямку, поліпшує дихання, що сприяє перебігу репаративних процесів.

Через 5—10 діб, після зменшення набряку та загоєння рани починають проводити дистракцію фрагментів із середнім темпом 0,25—0,5 мм 4 рази на добу. Після закінчення дистракції протягом 3—8 тиж. (період мінералізації регенерату) апарат слугує як ретенційний (В.О. Маланчук).

Комбінована остеотомія тіла нижньої щелепи, дистракція фрагментів кістки та їх остеосинтез: виконують площинну остеотомію тіла щелепи так, щоб довжина ділянки площинної остеотомії була більше величини необхідного подовження щелепи. Після дистракції фрагментів на потрібну величину з темпом дистракції до 1,5—3 мм на добу (протягом 10—20 діб) відкривають ділянку остеотомії, зіставляють (за потреби) та з’єднують між собою кінці розведених фрагментів кістки, після чого рану ушивають і дистракційний апарат знімають (В.О. Маланчук, 1988). За 20—40 діб після остеосинтезу фрагменти щелепи зростаються.

Посилання на основну публікацію