Подовження гілки нижньої щелепи

Площинна остеотомія заднього відділу гілки щелепи (за Катцом) — з піднижньощелепного доступу відкривають зовнішню поверхню гілки щелепи, від вирізки щелепи паралельно задньому її краю виконують вертикальну остеотомію зовнішньої кортикальної пластинки гілки, площинну остеотомію, зміщують униз великий фрагмент гілки на потрібну величину та здійснюють остеосинтез при новому положенні фрагментів (130).

Площинні остеотомії заднього відділу гілки нижньої щелепи можна проводити по-різному. Ступінь подовження гілки та тіла щелепи, переміщення щелепи вперед залежить від клінічної ситуації, напрямку розпилів зовнішньої кортикальної пластинки щелепи та ступеня переміщення фрагментів гілки.

Площинна остеотомія заднього відділу гілки щелепи з дистракцією жувальних м’язів (В.О. Маланчук, І.Г. Скворцова, 1989): операцію виконують аналогічно попередній, однак відшаровують від гілки щелепи власне жувальний м’яз лише в задній половині гілки, після остеотомії гілки зводять великий фрагмент щелепи вниз одночасно з дистракцією (розтягуванням) жувальних м’язів на 0,15—0,2 від їх початкової довжини, і проводять остеосинтез трансплантата, який виконує роль розпірки щелепи.

Після загоєння рани при відкриванні рота жувальні м’язи поступово розтягуються додатково, унаслідок чого їх довжина збільшується на 0,3—0,33 від початкової довжини м’яза. Таким чином вдається подовжити і кістку (гілку щелепи), і жувальні м’язи, тобто зберегти природне біомеханічне співвідношення між довжиною кістки та довжиною м’язів, забезпечити умови оптимального їх функціонування.

Посилання на основну публікацію