Переломи кісток лицевого черепа

Частота переломів кісток лицевого черепа варіює. У мирний час переломи нижньої щелепи становлять 60—85 % від усіх переломів кісток лицевого черепу, переломи верхньої щелепи — від З до 10 %, виличної кістки й дуги —від 8 до 24 %, кістки носа — від 5 до 9 %.

Причини переломів. Переломи кісток лицевого черепа виникають при прикладанні до них сили, яка перевищує міцність та компенсаторні можливості кісток лицевого черепа. Виділяють переломи травматичні (при дії зовнішньої сили) або резорбційні (коли внаслідок патологічного процесу в щелепі та резорбції кісткової тканини міцність щелепи зменшується, їх називають патологічними).

Переломи кісток лицевого черепа виникають унаслідок дії на них сили різної величини. Так, для перелому кісток носа потрібно прикласти силу величиною 10—30 кг, для нижньої щелепи — до 120—200 кг, для виличної дуги — 83—190 кг, для виличної кістки — 260 кг, для передньої стінки верхньощелепної пазухи — 65—78 кг, для верхньої щелепи — до 300—600 кг. Досить часто переломи нижньої щелепи або виличної кістки, кісток носа виникають унаслідок падіння людини, здебільшого на підборіддя під час епілептичного нападу, спотикання, падіння в стані алкогольного сп’яніння, штовхання тощо.

Види, локалізація і характер переломів. Локалізація, вид і характер переломів кісток лицевого черепа залежить від ряду факторів. Серед них виділяють переломи: 1) прямі, коли перелом виникає безпосередньо в місці прикладання травмуючої сили; 2) непрямі (або відбиті), коли перелом виникає на відстані від місця прикладання сили; 3) змішані — переломи виникають в обох зазначених зонах.

За особливостями пошкодження щелеп розрізняють переломи із порушенням основної форми кістки або без порушення (переломи альвеолярного відростка щелеп, дірчасті та крайові переломи). За ходом лінії перелому виділяють повздовжні, косі, поперечні, зигзагоподібні, дірчасті, аркоподібні, вколочені, велико- та дрібноосколкові. Вони можуть бути також зі зміщенням відламків або без зміщення.

Переломи, що супроводжуються розривом слизової оболонки або шкірного покриву в ділянці травми, є відкритими. Закритими вважають переломи без розриву покривних тканин. Відкриті переломи щелеп спостерігаються в межах зубного ряду, закриті — у ділянці гілок нижньої щелепи, виличних дуг, кісток носа, тіла нижньої щелепи при беззубих щелепах. Якщо рани кісток обличчя сполучаються з порожниною рота, носа, приносовими пазухами, глоткою, трахеєю, то вони мають назву проникних та відкритих.

Посилання на основну публікацію