Невралгія язикового нерва

Етіологія, патогенез. Захворювання спостерігається у осіб будь-якого віку. Для його виникнення мають значення інфекція, інтоксикація, травма, судинні порушення тощо.

Клінічна картина. На фоні інфекції (ангіна, тонзиліт, грип та ін.) або інтоксикації, тривалого подразнення язика протезом, гострим краєм зуба, частіше в осіб літнього віку з явищами хронічної недостатності мозкового кровообігу, виникають напади пекучого болю в ділянці передніх 2/3 половини язика. Біль може з’являтися спонтанно або провокуватися вживанням їжі, особливо грубої, гострої, а також розмовою, сміхом, тобто діями, пов’язаними з рухами язика. Нерідко біль супроводжується розладом чутливості на відповідній половині язика (зазвичай за типом гіперестезії). При значній тривалості захворювання можливий розвиток симптомів випадання на відповідній половині язика, що призводить до втрати больової й смакової чутливості. Тривалість і частота больових пароксизмів можуть бути різними.

Лікування. Під час нападу призначають: анальгін (по 0,5 г всередину 3—4 рази на день) або 2 мл 50 % розчину анальгіну внутрішньом’язево в поєднанні з 1 мл 2,5 % розчину дипразину; баралгін (по 1 таблетці 2—4 рази на день), змащування язика 10 % розчином кокаїну або 2 % розчином новокаїну (В.Є. Гречко, 1981). Надалі проводять лікування основного захворювання — тонзиліту, ангіни тощо, санацію порожнини рота, фізіотерапевтичні процедури — електрофорез новокаїну, вітамінотерапія (В6, В12).

Посилання на основну публікацію