Етіологія, патогенез
Причиною найчастіше є функціональні розлади нервової системи. Рідке захворювання, описане L. Frey (1923) за назвою «синдром аурікулотемпорального нерва».
Частіше захворювання починається після перенесених запальних процесів привушної слинної залози (паротит, актиномікоз) або у разі травм привушної ділянки (зокрема, під час операцій на обличчі).
Клінічна картина. Основу симптомокомплексу становить біль, зазвичай пекучого, ниючого, іноді розривального пульсівного характеру у ділянці скроні, у середині вуха, передньої стінки зовнішнього слухового ходу, у ділянці скронево-нижньощелепного суглоба, інколи ірадіює у нижню щелепу.
Є ознаки вегетативної дисфункції (гіперсалівація та ін.) під час вживання твердої, кислої, гострої їжі, а інколи і тільки від згадування про неї, а також у разі дії емоційних та фізичних факторів:
- куріння;
- переохолодження або перегрівання організму;
- стресові стани;
- функціональні розлади нервової системи).
Напад болю супроводжується або проявляється ізольовано гіперемією шкіри в привушно-скроневій ділянці й гіпергідрозом у вигляді великих крапель поту в ділянці іннервації вушно-скроневого нерва.
Больові явища виникають переважно під час вживання їжі, характерним є підвищення слиновиділення. Інколи розвитку гіперемії і підвищеної пітливості передують парестезії — відчуття жару, поколювання. Захворювання зазвичай розвивається на фоні так званих функціональних розладів нервової системи.
Діагностика, диференціальна діагностика
Основою діагностики є наявність стереотипних нападів із яскравими вегетативними проявами.
Диференціальну діагностику потрібно провести з конкрементозним сіалоаденітом, біль у разі якого також провокується вживанням їжі. Але для цього захворювання характерне зниження слиновиділення, збуджена поведінка хворого (під час нападу він активний і шукає положення, за якого біль зникне), ознаки запалення слинної залози.
Для больового синдрому при невралгії нижньощелепного нерва, больовій дисфункції скронево-нижньощелепного суглоба не характерне яскраве вегетативне забарвлення нападу.
Лікування
У момент нападу призначають седалгін або анальгін у поєднанні з діазепамом або хлордіазепоксидом, а при дуже сильному болю — новокаїнову блокаду ділянки проекції вушно-темпорального нерва (2—3 мл 0,25 % розчину новокаїну вводять внутрішньошкірно).
Надалі хворим рекомендують седативні, нейролептичні препарати й малі транквілізатори, холінолітики, анальгетики тощо, а також вітаміни групи В та С, фізіотерапевтичне лікування (електрофорез калію йодиду, парафіно- і грязелікування).
Підшкірне введення в точку проекції стовбура вушно-скроневого нерва 2 мл 80 % спирту з новокаїном призводить до припинення больових пароксизмів або гіпергідрозу.
За відсутності ефекту від консервативної терапії в складних випадках виконують перерізання вушно-скроневих і великого вушного нервів.