✅Невралгія вушно-скроневого нерва (синдром Фрея)

Етіологія, патогенез

Причиною найчастіше є функціональні розлади нервової системи. Рідке захворювання, описане L. Frey (1923) за назвою «синдром аурікулотемпорального нерва».

Частіше захворювання починається після перенесених запальних процесів привушної слинної залози (паротит, актиномікоз) або у разі травм привушної ділянки (зокрема, під час операцій на обличчі).

Клінічна картина. Основу симптомокомплексу становить біль, зазвичай пекучого, ниючого, іноді розривального пульсівного характеру у ділянці скроні, у середині вуха, передньої стінки зовнішнього слухового ходу, у ділянці скронево-нижньощелепного суглоба, інколи ірадіює у нижню щелепу.

Є ознаки вегетативної дисфункції (гіперсалівація та ін.) під час вживання твердої, кислої, гострої їжі, а інколи і тільки від згадування про неї, а також у разі дії емоційних та фізичних факторів:

  • куріння;
  • переохолодження або перегрівання організму;
  • стресові стани;
  • функціональні розлади нервової системи).

Напад болю супроводжується або проявляється ізольовано гіперемією шкіри в привушно-скроневій ділянці й гіпергідрозом у вигляді великих крапель поту в ділянці іннервації вушно-скроневого нерва.

Больові явища виникають переважно під час вживання їжі, характерним є підвищення слиновиділення. Інколи розвитку гіперемії і підвищеної пітливості передують парестезії — відчуття жару, поколювання. Захворювання зазвичай розвивається на фоні так званих функціональних розладів нервової системи.

Діагностика, диференціальна діагностика

Основою діагностики є наявність стереотипних нападів із яскравими вегетативними проявами.

Диференціальну діагностику потрібно провести з конкрементозним сіалоаденітом, біль у разі якого також провокується вживанням їжі. Але для цього захворювання характерне зниження слиновиділення, збуджена поведінка хворого (під час нападу він активний і шукає положення, за якого біль зникне), ознаки запалення слинної залози.

Для больового синдрому при невралгії нижньощелепного нерва, больовій дисфункції скронево-нижньощелепного суглоба не характерне яскраве вегетативне забарвлення нападу.

Лікування

У момент нападу призначають седалгін або анальгін у поєднанні з діазепамом або хлордіазепоксидом, а при дуже сильному болю — новокаїнову блокаду ділянки проекції вушно-темпорального нерва (2—3 мл 0,25 % розчину новокаїну вводять внутрішньошкірно).

Надалі хворим рекомендують седативні, нейролептичні препарати й малі транквілізатори, холінолітики, анальгетики тощо, а також вітаміни групи В та С, фізіотерапевтичне лікування (електрофорез калію йодиду, парафіно- і грязелікування).

Підшкірне введення в точку проекції стовбура вушно-скроневого нерва 2 мл 80 % спирту з новокаїном призводить до припинення больових пароксизмів або гіпергідрозу.

За відсутності ефекту від консервативної терапії в складних випадках виконують перерізання вушно-скроневих і великого вушного нервів.

Посилання на основну публікацію