Неспецифічний виразковий коліт

Неспецифічний виразковий коліт — хронічне запально-деструктивний поліетіологічне захворювання товстої кишки, в основі якого лежить зміна імунної реактивності організму. Серед хронічних неспецифічних захворювань кишечника питома вага виразкового коліту становить більше ніж 40 %, причому 1/3 хворих з даною патологією втрачає працездатність.

Етіологія, патогенез, класифікація неспецифічного виразкового коліту

Розвитку захворювання сприяють алергічний чинник, нервово-психічні зрушення, дисбактеріоз. Захворювання викликається певною комбінацією факторів, які своєю дією взаємно доповнюють один одного. Патоморфологічно неспецифічний виразковий коліт характеризується різноманітною картиною, що залежить від гостроти і протяжністю запального процесу. В запальний процес, незалежно від його протяжності, завжди виявляється залученою пряма кишка, а по мірі розвитку захворювання можуть вражатися більш проксимальні ділянки кишки. Запальний процес завжди починається на слизовій оболонці. Він проявляється гіперемією і набряком, утворенням дрібних виразок і ерозій, що зливаються в ряді випадків у великі виразкові поля. Дном виразок є підслизовий шар, хоча при важкому процесі вони можуть проникати до м’язового і серозного покриву, призводити до перфорації кишки. Навколо виразок розростається грануляційна тканина (псевдополипы). У важких випадках захворювання спостерігається закупорювання і абсцедирування крипт з утворенням крипт-абсцесів. Розкриття цих гнійників призводить до утворення дрібних ранок, злиття яких надає стінці кишки вид матерії, изъеденной міллю.

Класифікація неспецифічного виразкового коліту

 Класифікація неспецифічного виразкового коліту враховує форму перебігу захворювання, ступінь тяжкості клінічних проявів, протяжність і локалізацію процесу, ускладнення:

I. За формою перебігу захворювання: 

  • 1. Блискавична (гостра). 
  • 2. Гостра. 
  • 3. Хронічна: 

а) рецидивуюча (повторювані загострення); 

б) безперервна (захворювання триває більше 6 місяців, незважаючи на активне лікування).

II. За ступенем тяжкості клінічного перебігу: 

  • 1. Легка форма. 
  • 2. Форма середнього ступеня тяжкості. 
  • 3. Важка форма.

III. По протяжності і локалізації процесу: 

1. Сегментарний процес: 

а) лівобічний (включаючи і поперечну ободову кишку); 

б) правобічний; 

в) дистальний (проктит або проктосигмоїдит). 

2. Тотальний коліт (панколит) із залученням термінального відділу клубової кишки.

IV. Ускладнення: 

1. Місцеві: 

  • а) профузна кишкова кровотеча; 
  • б) перфорація кишки; 
  • в) токсична дилатація товстої кишки; 
  • г) перитоніт; 
  • д) малігнізація; 
  • е) поліпоз. 

2. Загальні (системні): 

  • а) гіпохромна анемія; 
  • б) глютенова ентеропатія; 
  • в) дистрофія, кахексія; 
  • г) сепсис (септицемія, септикопіємії); 
  • д) флебіт, васкуліт; 
  • е) гепатит; 
  • ж) нейродерміт, дерматит; 
  • з) неврит; 
  • і) артрит, синовіт; 
  • к) імунодефіцит; 
  • л) гіпокортицизм; 
  • м) увеїт, іридоцикліт.

Клініка неспецифічного виразкового коліту

 Клініка включає тріаду головних ознак: пронос, виділення крові з калом, біль у животі. Спостерігаються й інші симптоми (втрата маси тіла, загальна слабкість, анемія тощо). Гостра форма починається поступово на тлі повного здоров’я. Хворі скаржаться на появу в калі слизу і крові. Надалі захворювання прогресує і через 3-4 тижнів переходить в одну з хронічних форм.

Блискавична форма починається раптово з виснажливого проносу, високої лихоманки і розвитку септичного стану. У хворих швидко розвивається анемія, відзначаються високий нейтрофільний лейкоцитоз, гіпоальбумінемія. При пальпації живота на початку захворювання виявляють виразне розширення проксимальних відділів товстої кишки. Надалі розвивається токсичний мегаколон, обумовлений сильним розширенням і втратою рухливості товстої кишки. Клінічна картина синдрому токсичного мегаколона нагадує таку при кишкової непрохідності: різке здуття живота, блювота і неможливість приймати їжу. У 80 % випадків блискавичного перебігу настає перфорація кишки з розвитком перитоніту і септицемії. Всі хворі з гострим перебігом захворювання підлягають госпіталізації. При звичайному перебігу захворювання хворі перебувають на стаціонарному лікуванні до 4 тижнів. Працездатність хворих залежить від ефективності лікування. Якщо вдається домогтися повного одужання, хворі приступають до роботи через 6-8 тижнів від початку захворювання. При переході процесу у хронічну форму, що буває в більшості випадків, трудовий прогноз залежить від частоти рецидивів і тяжкості клінічного перебігу захворювання. При блискавичній формі захворювання терміни госпіталізації хворих залежать від тяжкості клінічного перебігу та наявності ускладнень (перфорації). Як правило, при цій формі не вдається добитися повного одужання. Захворювання переходить в хронічну рецидивуючу форму і трудовий прогноз залежить від зазначених вище факторів. Розрізняють легку, середньої тяжкості та тяжкий перебіг хронічної форми захворювання. 

Легкий перебіг хронічного неспецифічного виразкового коліту характеризується частими рецидивами (1-2 рази на рік). Поза періоду загострення хворі почувають себе добре. У період загострення стілець частішає до 4 разів на добу. В кале містяться помірна кількість слизу і прожилки крові (добова крововтрата до 10 мл). Загальний стан хворих не порушений, температура тіла нормальна, анемії та дефіциту маси тіла немає. При пальпації живота визначається болючість по ходу проксимальних відділів товстої кишки. При рентгенологічному та ендоскопічному дослідженні виявляються ознаки проктосигмоїдити і лівостороннього коліту, виразок і ерозій немає.

При морфологічному дослідженні біоптатів товстої кишки навіть в ранній стадії захворювання виявляють елементи запалення і некрозу. Загострення вдається купірувати через 2-3 тиж. Хворих бажано госпіталізувати на 10-14 днів. Період тимчасової непрацездатності продовжується 3-4 тижні. Інвалідність не настає.

Захворювання середнього ступеня тяжкості розвивається при хронічній рецидивуючій формі. Воно зустрічається більш ніж у 40 % хворих. Рецидиви наступають 3— 4 рази в рік, тривають до 4-6 тижнів. У період ремісії хворі скаржаться на нестійкий стілець, періодичні тенезми, метеоризм, загальну слабкість, незначне зниження маси тіла. Під час загострення пронос частішає до 4-5 разів на добу, випорожнення з тенезмами. У калі міститься велика кількість слизу, періодично з’являється кров (добова крововтрата 10-20 мл). Відзначаються субфебрилітет, тахікардія, анемія, гіпоальбумінемія, нейтрофільний лейкоцитоз і підвищена ШОЕ (до 30 мм/год). Живіт при пальпації болючий внизу, більше зліва, пальпуються сигмовидна і поперечна ободової кишки. Копрологічне дослідження виявляє помірно виражену креаторів і стеаторею, йодофильную мікрофлору, слиз і лейкоцити. При бактеріологічному посіві виявляється помірно виражений дисбактеріоз за рахунок зменшення вмісту біфідофлори, збільшення кокової мікрофлори, лактозонегативной і гемолизирующей кишкової палички. При рентгеноскопії та ендоскопії виявляють лівобічний коліт і проктосигмои – дит. При энтеробиопсии морфологічне дослідження тонкої кишки дозволяє визначити стертість кордонів між энтероцитами ворсинок, збільшення кількості межэпителиальных лімфоцитів, переважно у ворсинках, зростання числа апікально-зернистих клітин і посилення мітотичної активності епітелію крипт, в меншій мірі змінюється епітелій області їх дна. На початку гострого періоду захворювання спостерігається гіперсекреція слизу, згодом — пригнічення її утворення, поверхневий епітелій втрачає диференціювання. У підстави виразок утворюється скупчення некротичної тканини, нерідко розвиваються фібриноїдне набухання і некроз стінки судин, васкуліти, тромбози, склероз. В м’язових волокнах кишкової стінки рано виникають дистрофічні зміни, спостерігається проростання між ними пучків сполучної тканини.

При рецидиві захворювання хворих госпіталізують на 4-6 тижнів до повної нормалізації стільця і загального стану. Тимчасова непрацездатність зазвичай становить 6-7 тижнів. У більшості випадків хворі зберігають професійну здатність. Однак хворим, зайнятим важкою фізичною працею з використанням энтеротропных отрут (солі важких металів тощо) і виконують роботу, пов’язану з постійними відрядженнями (водії дальніх рейсів), встановлюють ІІІ групу інвалідності. 

Посилання на основну публікацію