Методи оцінки портальної гіпертензії

Поряд з оцінкою клінічних симптомів портальної гіпертензії, існує ряд допоміжних методів її діагностики.
Якщо пацієнт з передбачуваною портальною гіпертензією зробить великий ковток густий барієвої суспензії, то при рентгенівському дослідженні в дистальній частині стравоходу можуть бути виявлені округлі дефекти, викликані розширеними варикозними венами стравоходу. Останні можуть бути виявлені і при ендоскопії стравоходу.
Прямим методом констатації портальної гіпертензії може служити УЗД печінки (сонографія), яке дозволяє виміряти діаметр портальної вени. У хворих з портальною гіпертензією він перевищує 1,5 см (при нормі 1,2-1,3 см). Іноді одночасно вдається візуалізувати розширену селезеночную вену.
Існують (хоча й рідко використовуються в даний час) інвазивні методи визначення величини портального тиску і візуалізації всієї портальної системи. З цією метою робиться прокол зазвичай збільшеної селезінки, вводиться канюля, яка з’єднується з звичайним манометром, і визначається величина селезеночного венозного тиску – воно ідентичне портальному. На тлі портальної гіпертензії тиск може досягати 500-600 мм водн. ст. (при нормі 60-160 мм водн. ст.). Далі через ту ж канюлю вводиться водорозчинний йодовмісних контраст, який заповнює всю портальну систему, аж до самих дрібних розгалужень. Проводиться серійна рентгенографія. У випадку розвитку портальної гіпертензії контрастом заповнюється лише головний венозний стовбур і великі гілки, дрібні ж судини не контрастируются, вони ніби «відрубані» (симптом «мертвого дерева»).

Посилання на основну публікацію