Кровотеча при пошкодженнях лицевої ділянки

Лікування кровотеч. У щелепно-лицевій ділянці у соматично здорових осіб зовнішні або внутрішні кровотечі після травми можливі з кровоносних судин різного калібру, з м’яких тканин, з кістки або з обох цих тканин. Найнебезпечнішими є поранення сонної артерії та її великих гілок. Що більший діаметр судини і артеріальний тиск у ній, то більше і швидше поранений втрачає кров і тим небезпечніша кровотеча.

Лікування кровотечі передбачає насамперед надання постраждалому правильного положення — обличчям униз або набік для запобігання затікання крові у верхні дихальні шляхи (74), її тимчасове або остаточне спинення, а потім — усунення місцевого поранення тканин і нормалізацію загального статусу пораненого.

До тимчасових методів спинення кровотечі з м’яких тканин відносять пальцеве притискання артерії, тампонаду рани (можливо із гемостатичними засобами місцевої дії) і накладання стисної пов’язки, тампонаду порожнини носа, накладання джгута на уражену половину шиї, накладання на судину затискача в рані або здавлювання (загальної сонної) артерії затискачем через шкіру.

До постійних методів спинення кровотечі відносять перев’язку і прошивання артерії в рані, коагулящю артерії і прилеглих тканин високою температурою (електрокоагуляція, лазерна коагуляція) або активною хімічною речовиною (кислотою), прошивання тканин і перев’язку артерії на протязі через шкіру, перев’язку артерії на протязі відкритим способом, внутрішньосудинну (ендоваскулярну) емболізацію артерії одним-кількома штучними тромбами, які (тривалий час) не розсмоктуються.

Кровотечу з кісткової рани спиняють залежно від виду кістки. Якщо кровотеча за типом паренхіматозної відзначається зі спонгіозної кістки, то її спиняють методом механічної компресії ділянки кістки біля судини, що кровоточить. Якщо кровотеча виникла з великої внутрішньокісткової судини, то її спиняють або шляхом репозиції відламків кістки, або перев’язкою судини на протязі.

Пальцеве притискання артерій здійснюють до твердих анатомічних утворень (до кісток) у місцях найменшої товщини поверхневих м’яких тканин.

Притискання загальної сонної артерії. Показане при значних пораненнях і кровотечах відповідної половини обличчя. Артерію притискають до сонного горбка поперекового відростка VI—VII шийного хребця. Для цього на плече хворого кладуть долоню ближче до шиї, великий палець розташовують поперек переднього краю груднинно-ключично-соскоподібного м’яза, притискують м’які тканини вглиб шиї і дещо змішують груднинно-ключично-соскоподібний м’яз назад, і після відчуття пульсації артерії збільшують силу притискання. Достатність стискання контролюють за ступенем зменшення кровотечі. У такому положенні стискати артерію можна 10—15 хв, що є достатнім для підготовки більш надійного методу спинення кровотечі.

Якщо є можливість, на загальну сонну артерію накладають стандартний затискач П.З. Аржанцева (75), який має опорний елемент у вигляді півкільця для опори на задній поверхні шиї, елемент утримування на шиї та стисний на артерію елемент.

Притискання лицевої артерії. Показане при пораненнях підочноямкової, щічної ділянки. Знаходять і притискають артерію пальцем по краю нижньої щелепи біля переднього краю власне жувального м’яза.

 

Притискання поверхневої скроневої артерії. Застосовують при кровотечах зі скроневої ділянки — пальцем притискають м’які тканини до виличної дуги на 1 см уперед зовнішнього слухового ходу.

Притискання кутової артерії обличчя. Стискають цю артерію біля внутрішнього кута ока. Воно є показаним для виключення анастомозу очної артерії при кровотечах з тканин підочноямкової ділянки.

Тугу тампонаду рани здійснюють її на всю глибину рани сухими або просякнутими кровоспинними засобами стерильними марлевими серветками — пошарово інструментом обережно вводять тампон у рану, а зверху накладають стисну пов’язку. Під час тампонади важливо не змістити м’які тканини і не погіршити загальний стан хворого. Утримують тампон в рані якнайменший час, до проведення постійного спинення кровотечі.

Тамонада порожнини носа може бути передня або задня залежно від клінічних умов. Передня тампонада є показаною при кровотечах зі слизової оболонки передніх відділів порожнини носа і передбачає введення у нижній та середній носові ходи обох половин носа довгих марлевих тампонів, які додатково фіксують зовнішньою марлевою пов’язкою.

Задня тампонада носа є показаною при кровотечах зі слизової оболонки задніх відділів порожнини носа і ризику затікання крові у верхні дихальні шляхи. Для цього через ніс у ротоглотку, потім — через порожнину рота і назовні проводять гумовий катетер, прив’язують до нього одні кінці лігатури, а до інших кінців лігатури прив’язують щільний марлевий тампон відповідно до розмірів порожнини носа з боку носоглотки (розмір других фаланг 2 і З пальців хворого), виводять катетер назовні і потім уводять тампон у носоглотку до перекриття порожнини носа з боку носоглотки, потім аналогічно тампонують обидві половини носа, накладають на ніздрі зовнішній тампон і фіксують його лігатурою до внутрішнього тампона.

Накладання на шию джгута з ураженого боку. Сонну артерію стискають накладанням стисного джгута на половину шиї, а як опору з іншого боку шиї використовують підняту вгору руку хворого або будь-яку тверду річ (металеву шину, дошку), навколо яких і виконують туге бинтування. Утримувати таке притискання можна не більше 2—4 год.

Накладання на судину затискача в рані. Після огляду рани на артерію або ділянку тканин, які кровоточать, накладають хірургічний кровоспинний затискач невеликого розміру або кліпсу, після чого рану тампонують і закривають пов’язкою. При цьому важливо, щоб затискач був накладений надійно, не зміщувався і не погіршував стан тканин під час транспортування хворого.

Після тимчасового спинення кровотечі при транспортуванні хворого йому надають горизонтального положення з трохи піднятою та повернутою вбік головою, щоб була змога контролювати стан марлевої пов’язки — чи просякла вона кров’ю, чи ні. Постійне спинення кровотечі здійснюють хірургічними методами: перев’язка або прошивання судини в рані, черезшкірне прошивання привідної судини біля рани, перев’язка магістральної судини на протязі.

Перев’язка або прошивання судини в рані. При огляді рани виявляють судини або ділянки рани, що кровоточать, на судину накладають затискач, потім перев’язують судину або прошивають тканини навколо судини, і проводять хірургічну обробку рани.

Черезшкірне прошивання артерії проводять біля країв рани, коли є можливість чітко визначити розташування необхідної артерії — лицевої, скроневої поверхневої тощо. Вколюють голку глибоко під артерію з виколом назовні, потім через ті самі отвори вколюють голку в зворотному напрямку, але проводять її поверхнево, під шкірою. Таким чином, потрібна артерія стає охопленою з усіх боків ниткою, яка виходить зовні через перший прокол шкіри (шов за Крогіусом). Нитку зав’язують і кровотеча припиняється. Нитку використовують таку, що самостійно розсмоктується, або таку, яку потім (через 5—    7 діб) знімають.

Перев ’язка магістральної судини на протязі. Частіше так перев’язують зовнішню сонну артерію. Розріз шкіри завдовжки 5—7 см ведуть по передньому краю груднинно-ключично-соскоподібного м’яза на рівні біфуркації артерії, розтинають поверхневу фасцію, відводять назад груднинно-ключично-соскоподібний м’яз, розкривають фасцію навколо судинно-нервового пучка шиї, виділяють біфуркацію сонної артерії, виявляють зовнішню сонну артерію (від неї відходять периферійні артерії), накладають лігатуру вище від виходу поверхневої щитоподібної артерії, і артерію перев’язують. Після цього проводять первинну хірургічну обробку рани.

Після спинення кровотечі та обробки рани здійснюють інші невідкладні лікувальні дії для усунення порушень кровообігу та дихання, супутніх розладів — інфузійно-трансфузійну терапію, обсяг якої має перевищувати крововтрату для компенсації втрати тканинної рідини, у темпі 2—4 л на годину (сольові, електролітні розчини, глюкоза, поліглюкін, желатиноль, білкові препарати). Терапію продовжують до стабілізації AT (до 90/50 мм рт. ст.), відновлення сечовиділення до 20 мл/год. Однак загальний об’єм перелитої крові не повинен перевищувати 2 л.

Посилання на основну публікацію