Дослідження дуоденального вмісту

Дослідження полягає в отриманні порцій жовчі різних локалізацій і мікроскопічному та хімічному її вивченні. Пацієнт повинен утримуватися від прийому їжі, оскільки дослідження проводиться натще.
Для отримання жовчі в шлунок заводять гумовий зонд, на кінці якого знаходиться олива овальної форми, в якій є отвори, сполучені з просвітом зонда. Попередньо, для полегшення введення, усунення неприємних відчуттів і придушення блювотного рефлексу слизову оболонку глотки зрошують розчином анестетика. Потім вводять зонд, оливу пацієнт ковтає самостійно, а зонд потім поступово просувають до мітки, що визначає положення зонда в шлунку. Відмітка 45 см відповідає відстані від оливи до шлунка, 70 см – до дванадцятипалої кишки.
Для полегшення надходження оливи в дванадцятипалу кишку пацієнт повинен лягти на правий бік і продовжувати поступово заковтувати зонд. Під вагою оливи через певний час зонд виявляється в просвіті дванадцятипалої кишки. Перша порція вмісту – дуоденальне вміст, воно містить жовч, кишковий сік, панкреатичний сік. Наступним етапом вводять речовина, стимулююча скорочення жовчного міхура. Це викликає спазм сфінктера Одді, і надходження жовчі припиняється. Наступна стадія дослідження дозволяє оцінити функцію сфінктера Одді: через певний проміжок часу (в середньому 5 хв) виділення жовчі має відновитися.
Більш швидке або повільне надходження жовчі свідчить про його патології. Наступна порція жовчі (А) надходить з жовчної протоки і шийки міхура. Після цього жовч надходить з жовчного міхура, вона темно-оливкового кольору, при запаленні набуває зеленуватий відтінок. Це порція (В). Холецистит супроводжується появою в порції (В) великої кількості слизу, пластівців.
Відсутність появи жовчі дозволяє припустити наявність органічного або функціонального перешкоди її току. Введення спазмолітиків іноді викликає виділення жовчі, тоді діагностують спазм сфінктера, а в разі відсутності її виділення при повторних введеннях препарату причинами зазвичай є обтурація протоки каменем, набухання стінок протоки при його запаленні та ін. Остання порція жовчі (С) є за своєю природою печінкової. Кожна порція жовчі вивчається в нативних препаратах під мікроскопом. Жовч може містити лейкоцити. Це свідчить про запалення, причому в залежності від порції жовчі, в яких вони містяться, визначається локалізація запального процесу, запальний процес супроводжується появою клітин епітелію в порції жовчі. Іноді в жовчі можна визначити навіть наявність паразитів. Підвищення вмісту в жовчі холестерину або білірубіну дозволяє припустити схильність до утворення каменів. Ступінь підвищення окремого речовини говорить про його головної ролі в походженні каменів. Імовірність формування каменів значно підвищується при наявності в жовчі мікроорганізмів, що підтримують хронічний запальний процес, наявність застою жовчі.
При підозрі на запальний процес виробляють бактеріальне дослідження жовчі для визначення мікроорганізмів-збудників.

Посилання на основну публікацію