1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Медицина
  3. Долікарська допомога, цілі та завдання. Причини і ознаки хвороби

Долікарська допомога, цілі та завдання. Причини і ознаки хвороби

Долікарська допомога – комплекс екстрених медичних заходів, що проводяться раптово хворій людині на місці події і в період доставки його в медичну установу. Основною метою цієї допомоги є ліквідація особливо небезпечних або приносять страждання проявів хвороби при нестачі часу та відомостей про здоров’я хворого. Завданнями долікарської медичної допомоги є:

негайне припинення впливу несприятливих факторів на організм людини, якщо вони є;
надання першої медичної допомоги хворому залежно від захворювання;
організація якнайшвидшої транспортування хворого в лікувальний заклад в найбільш безпечному для нього положенні.
Заходи першої групи найчастіше проводяться в порядку взаимо- і самодопомоги. Другу групу заходів виконують особи, що вивчили основні ознаки захворювань і спеціальні прийоми першої допомоги. У багатьох випадках вся відповідальність за життя і здоров’я хворого лягає на того, хто надає допомогу. Від того, наскільки швидко і правильно він може зорієнтуватися в екстремальній ситуації, часто залежить результат хвороби і навіть життя хворого.

Хвороба – це процес, який розвивається в організмі людини під впливом різних внутрішніх і зовнішніх несприятливих чинників і супроводжується гострими або хронічними розладами життєдіяльності організму і ослабленням його захисних реакцій. Відповідно будь-яку хворобу слід розглядати як захворювання всього організму, незважаючи на те, що виражено пошкоджуватися при цьому можуть тільки конкретні органи: серце, легені, печінка чи інші.

Хвороба не можна розцінювати виключно як біологічне явище, оскільки вона приносить людині не тільки фізичні, а й психологічні страждання. Хвороба знижує розумову і фізичну працездатність людини, обмежує його участь у громадському житті та самореалізацію, і з цієї точки зору має свою соціальну складову. У свою чергу, соціальні умови не тільки здатні накладати відбиток на перебіг захворювання, але навіть зумовлювати появу нових хвороб, наприклад, так званих «соціальних хвороб», «професійних хвороб» і т. Д.

Хвороби бувають гострі і хронічні. Перші мають обмежене в часі протягом, другі можуть супроводжувати людину все життя, хоча і при деяких хронічних захворюваннях можливе повне одужання. У розвитку будь-якого захворювання виділяють ряд періодів, або стадій. При гострому захворюванні виділяють наступні періоди:

прихований (латентний, інкубаційний), під час кото-якого в організмі протікають процеси, зовні не відчуваються хворим;
продромальний період – проміжок часу від появи перших ознак хвороби до її повного розвитку;
період повного розвитку хвороби;
період одужання.
У розвитку захворювання можуть виникати ускладнення – зміни в органах і системах, які раніше не були залучені в болісний процес. Як і основні, ці зміни зникають при одужанні.

При хронічній формі захворювання виділяються ті ж періоди, проте результат хвороби не завжди закінчується одужанням і деякі ознаки захворювання зберігаються. У перебігу хронічного захворювання виділяють фази загострення, як рецидиву, хвороби, коли всі її симптоми та ознаки набувають досить виражений характер, а також фази ремісії – значного наростаючого поліпшення стану хворого до повного відновлення працездатності людини. При хронічному захворюванні також можливі ускладнення з боку різних органів і систем.

Результатом гострого захворювання можуть бути одужання, смерть (в окремих випадках) або перехід в хронічну форму. Результат хронічного захворювання також не завжди буває летальним (смертельним) для хворих. У багатьох випадках довгий час зберігаються працездатність і життєдіяльність хворого, що залежить від виду самого захворювання, тяжкості його перебігу, наявності ускладнень, впливу на діяльність життєво важливих органів і систем людини.

Причини захворювань можуть бути викликані зовнішнім середовищем і внутрішніми факторами. Зовнішні та внутрішні причини тісно взаємопов’язані. За своєю природою вони можуть бути найрізноманітнішими. Серед них виділяють кілька основних груп:

механічні – травми, поранення, переломи, струси і т. п .;
фізичні – зміни температури навколишнього середовища, вологості, атмосферного тиску, вплив електричного струму, світла, радіації та ін .;
хімічні – вплив на організм різних хімічних речовин рослинного, тваринного і синтетичного походження;
біологічні – різні збудники (віруси, мікроби, грибки та ін.);
психічні – впливу на центральну нервову систему, психіку у вигляді гострої або хронічної її травматизації; нерідко вони викликають виникнення різних захворювань внутрішніх органів (гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки та ін.);
порушення харчування – недостатнє або надмірне надходження в організм поживних речовин. При недостатньому харчуванні (голодуванні) можливий розвиток гіпо- та авітамінозів, значне зниження маси тіла, імунітету та ін., При надлишковому – ожиріння, розвиток атеросклерозу та інших захворювань судин і серця, порушення обміну речовин та ін .;
соціальні – незадовільні умови життя і праці, шкідливі виробничі умови, які в багатьох випадках сприяють ослабленню організму і розвитку ряду захворювань;
генетичні – спадкова передача або схильність членів однієї сім’ї чи близьких родичів до одних і тих же захворювань (вроджені вади розвитку, цукровий діабет, гіпертонічна хвороба та ін.); це не означає, що хвороби обов’язково передаються у спадок, успадковується звичайно тільки схильність організму до певного захворювання.
Потрібно мати на увазі, що при одній і тій же причині механізм розвитку захворювання може бути різним.

Кожне захворювання проявляється властивими для нього симптомами – ознаками, які виявляються за допомогою клінічних методів обстеження. Симптоми діляться на об’єктивні і суб’єктивні. Об’єктивні симптоми – ознаки хвороби, які виявляються при безпосередньому візуальному та інструментальному обстеженні хворого, наприклад підвищення артеріального тиску, збільшення серця, печінки та ін. Суб’єктивні симптоми – відчуття хворого (наприклад, біль у грудній клітці, животі, слабкість). Суб’єктивні симптоми у багатьох випадках мають відповідну причинний основу у вигляді порушення функцій того чи іншого конкретного органу або цілої системи органів; в ряді інших випадків вони відображають певний фізичний стан, який ще не набуло рис хвороби, наприклад розумову втому, фізична перевтома. Синдром – поєднання різних, але тісно пов’язаних між собою симптомів, характерне для тих чи інших захворювань. Наприклад, при запаленні легенів і бронхів спостерігається поєднання кашлю, виділення мокротиння, зміни показників функції зовнішнього дихання.

ПОДІЛИТИСЯ: