Деформації верхньої щелепи

Верхня щелепа вирізняється складною анатомічною будовою, що впливає на клінічні прояви порушень та методи їх усунення. Це наявність контрфорсів середньої зони обличчя та верхньої щелепи (вертикальних, горизонтальних), мала кількість кісткової речовини, відсутність ендоосальних артерій, близькість важливих органів (зору, ЦНС, нюху, верхніх дихальних шляхів), низький репаративний потенціал кісткових клітин — остеогенез відбувається, головним чином, метапластичним шляхом.

Класифікація деформацій лицевого черепа ВООЗ (1975):

  1. Макро- та мікрогнатія верхньої щелепи.
  2. Асиметрія щелепи: верхньощелепна прогнатія; верхньощелепна ретрогнатія.

Зазначена класифікація описує не всі наявні клінічні ситуації, оскільки реальна їх кількість значно більша.

Клінічна картина і лікування деформацій верхньої щелепи різноманітні (40, див. 38, кольорова вклейка). Показаннями до їх усунення є: порушення форми та функції верхньої щелепи, естетичні дисгармонії з порушенням вигляду обличчя людини.

Існують абсолютні протипоказання до хірургічного лікування аномалій верхньої щелепи: декомпенсовані загальні захворювання організму, порушення процесів регенерації кісткової тканини, системні захворювання пародонта, пухлини щелепно-лицевої ділянки, супутні психічні захворювання хворого тощо.

До відносних протипоказань можна віднести вроджену і набуту адентію, гострі і хронічні запальні процеси в ділянці коренів зубів і тіла верхньої щелепи, приносових пазух, симптоматичні захворювання пародонта, ураження опорних для назубних апаратів зубів карієсом і його ускладненнями.

Серед деформацій верхньої щелепи частіше спостерігаються мікрогнатія (ретрогнатія), мікрогнатія зі звуженням зубних рядів, прогнатія (макрогнатія), відкритий прикус тощо.

Посилання на основну публікацію