Будова спинного мозку людини

Спинний мозок (medulla spinalis) являє собою циліндричний тяж довжиною 40-50 см, розташований усередині хребетного каналу. Він оточений трьома оболонками: твердою, павутинною, м’якою – і фіксується усередині каналу зубчастої зв’язкою і своїми корінцями. Між внутрішньою поверхнею хребетного каналу і твердої мозкової оболонки знаходиться епідуральний простір, що містить жирову тканину і внутрішні хребетні венозні сплетення. Між твердою мозковою і павутинною оболонками є субдуральний простір щелевидной форми, заповнене невеликою кількістю прозорої рідини. Між павутинною і м’якою оболонками знаходиться субарахноїдальний простір, заповнений спинномозковою рідиною. Верхній його межею є місце перехрещення пірамід, що відповідає верхньому краю першого шийного хребця і місцем відходження першої пари корінців спинномозкових нервів. Нижня межа відповідає II, рідше I поперекового хребця.
На передній поверхні спинного мозку по середній лінії є глибока передня серединна щілина (fissura mediana anterior), на задній поверхні посередині – серединна борозна (sulcus medianus posterior). На бічних поверхнях кожного боку розташовані дві латеральні борозни – передня і задня (sulcus anterolateralis, sulcus posterolateralis). В області даних борозен від спинного мозку відходять передні і задні корінці спинномозкових нервів. На кожному з задніх корінців є потовщення – спинномозковий вузол (gangl. Sensorium n. Spinalis, або gangl. Spinale). Передній і задній корінці відповідної сторони з’єднуються між собою в області міжхребцевого отвору і утворюють спинномозковий нерв (n. Spinalis).
Всього впродовж спинного мозку відходять 124 корінця (по 62 задніх і передніх). З них формується 31 пара спинномозкових нервів. Ділянка спинного мозку, який відповідає розташованим в одній площині чотирьом корінцях n. spinalis, становить сегмент спинного мозку. Спинний мозок складається з 31-32 сегментів і може бути розділений на п’ять відділів: шийний відділ – 8 сегментів; грудний відділ – 12 сегментів; поперековий відділ – 5 сегментів; крижовий відділ – 5 сегментів; куприковий відділ – 1-2 сегмента. У кожен сегмент входять два чутливих і виходять два рухових корінця. Середній діаметр спинного мозку дорівнює 1 см, однак у місцях, де відходять спинномозкові нерви для кінцівок, утворюються потовщення до 1,5 см: шийна (intumescentia cervicalis) – на рівні С5-Th2 сегментів і попереково-крижове (intumescentia lumbosacralis) – на рівні L1-S2 сегментів.
На рівні I-II поперекових хребців спинний мозок утворює звуження – мозковий конус (conus medullaris), що складається з трьох нижніх крижових і куприкових сегментів, від якого відходить термінальна (кінцева) нитка (filum terminale). У плоду 3 міс. спинний мозок закінчується біля V поперекового хребця, при народженні – у III поперекового хребця.
Скелетотопія сегментів спинного мозку (рис. 7 на кол. Вкл.) Має велике значення для топічної діагностики захворювань і травм нервової системи. Довжина спинного мозку менше довжини хребетного каналу, тому його сегменти лежать вище відповідних хребців: в нижньому шийному відділі – вище на один хребець, у верхньому грудному – на два, в нижньому грудному – на три. Поперекові сегменти знаходяться на рівні Х – XII грудних хребців, крижові і куприкова – відповідно на рівні XII грудного – II поперекового хребців. Нижче останнього, в порожнині хребетного каналу, знаходяться тільки корінці поперекових і крижових спинномозкових нервів, які утворюють так званий кінський хвіст (cauda equina).
Усередині спинного мозку проходить центральний канал, навколо якого розташоване сіра речовина, на поперечному зрізі за формою нагадує метелика (рис. 8). Частина сірої речовини, що лежить кпереди і ззаду від центрального каналу, називається передній сірої спайкою (commissura grisea anterior) і задній сірої спайкою (commissura grisea posterior).

Інша частина сірої речовини ділиться на передні і задні роги спинного мозку. У латеральному відділі переднього рогу є виступ сірої речовини, іменований бічним рогом. Він найбільш виражений на нижньому шийному і верхньому грудному рівнях, від нього в напрямку до заднього рогу відходить сітка тонких перекладин сірого речовини – ретикулярна формація (formatio reticularis). Сіра речовина складається з нервових клітин з їх відростками, нейроглії і судин. Частина нейронів, пов’язаних між собою за допомогою синаптичних структур, розташовується групами, що зазвичай позначається як ядра. Основними є:
– Рухові, або моторні, клітини передніх рогів, що дають волокна передніх корінців (периферичні рухові нейрони);
– Чутливі клітини – другі нейрони больової і температурної чутливості, розташовані в задньому розі;
– Клітини пропріоцепторів мозочка – другі нейрони, розташовані в основі заднього рогу, утворюють дві групи: грудне ядро ​​(ядро Кларка) дає початок задньому спіномозжечковий шляху (Флексига), аксони проходять в Ипсилатеральная бічному канатику; проміжно-медіальне ядро ​​дає початок переднього спіномозжечковий шляху (Говерса), аксони в більшості своїй переходять на протилежну сторону в складі передньої білої спайки;
– Клітини вегетативних центрів – переважно в бічних рогах;
– Асоціативні клітини.
Крім того, в бічних рогах спинного мозку знаходяться вегетативні центри. На рівні C7-Th1 (7-й шийний – 1-й грудний) сегментів – centrum ciliospinale, симпатичні волокна якого виходять з передніми корінцями, проходять через систему шийних симпатичних гангліїв, симпатичний нерв і війковий вузол; в оці іннервують трьох гладкі м’язи: m. dilatator pupillae – розширює зіницю; m. tarsalis superior – розширює очну щілину; m. orbitalis – визначальна своєю напругою відповідний ступінь вистоянія очного яблука з очниці.
На рівні S3-S5 (крижових) сегментів розташовані центри сечовипускання і дефекації (centrum vesicospinale et anospinale), що мають двосторонню корковую іннервацію. Звідси виходять волокна, що прямують до детрузора сечового міхура і прямій кишці у складі тазового нерва (n. Pelvicus) і іннервують їх гладку, мимовільну мускулатуру. Від передніх рогів цих же сегментів починається і статевої нерв (n. Pudendus), іннервують поперечносмугасті зовнішні довільні сфінктери сечового міхура і прямої кишки. На рівні L1-L2 (поперекових) сегментів від поперекового симпатичного сечостатевого центру беруть початок симпатичні волокна, що проходять у складі предкрестцового нерва (n. Presacralis) і подчревного сплетення, що впливають на тонус гладеньком’язового внутрішнього мимовільного сфінктера сечового міхура і забезпечують вазомоторні функції. На рівні L1-L3 сегментів знаходиться центр еякуляції, а на рівні S2-S5 сегментів – ерекції.
Зовні від сірої речовини знаходиться біла речовина, яка ділиться на передні, бічні і задні канатики. Воно складається з нервових волокон, що зливаються в окремі системи, які називаються провідними шляхами. Серед них виділяють спадні, або рухові (еферентні), шляхи:
– Латеральний корково-спинномозкової (пірамідної) шлях – tr. corticospinalis (pyramidalis) lateralis – в бічних канатиках;
– Передній корково-спинномозкової (пірамідної) шлях – tr. corticospinalis (pyramidalis) anterior – в передніх канатиках;
– Красноядерно-спинномозкової шлях (tr. Rubrospinalis), або пучок Монакова – в бічних канатиках;
– Кришеспінномозговой, або тектоспінальний, шлях (tr. Tectospinalis) – в передніх канатиках;
– Вестібулоспінномозговой шлях (tr. Vestibulospinalis), або пучок Левенталя – в переднебокових канатиках;
– Ретікулоспінномозговой шлях (tr. Reticulospinalis) – у переднебокових канатиках;
– Задній поздовжній пучок (fasciculus longitudinalis posterior) – в передніх канатиках.
Висхідні, або чутливі (аферентні), шляхи:
– Спиноталамический шлях (tr. Spinothalamicus) – в бічних канатиках: аксони других нейронів шляху больової і температурної чутливості, проходячи на протилежну сторону, піднімаються на 2-3 сегмента вгору і розташовуються в бічному канатику відповідно до закону Ауербаха – Флатау (ексцентричного розташування довгих провідників); латеральнее проходять волокна, які проводять чутливість від нижніх відділів тіла;
– Спіномозжечковий передній шлях (tr. Spinocerebellaris anterior), або пучок Говерса – в бічних канатиках в вентральних відділах;
– Спіномозжечковий задній шлях (tr. Spinocerebellaris posterior), або пучок Флексига – в бічних канатиках в дорсальних відділах;
– Тонкий пучок (fasciculus gracilis), або пучок Голля – в задніх канатиках медіально;
– Клиновидний пучок (fasciculus cuneatus), або пучок Бурдаха – в задніх канатиках латерально.
Волокна всіх низхідних провідників закінчуються у клітин передніх рогів спинного мозку. Отже, периферичний руховий нейрон отримує імпульси від всіх відділів нервової системи, що відносяться до м’язовому тонусу і руху. У той же час за допомогою висхідних шляхів через спинний мозок в центральну нервову систему надходить афферентная імпульсація.
Ділянки спинного мозку, прилеглі до сірого речовині, зайняті короткими висхідними і спадними провідниками – інтерсегментарнимі, або асоціативними, шляхами, які встановлюють зв’язки між окремими сегментами спинного мозку.
Сегментарний апарат спинного мозку – це сукупність функціонально взаємозалежних нервових структур, які забезпечують складну і різноманітну рефлекторну діяльність спинного мозку, морфологічною основою якої є прості рефлекторні дуги. До складу його входять задньо-корінцеві волокна, чутливі нейрони задніх рогів, вставні нейрони і їх інтерсегментарние провідники, великі нейрони власних ядер передніх рогів і початкова частина їх аксонів, складових передні корінцеві волокна. Основною функцією сегментарного апарату є забезпечення безумовних рефлексів на рівні спинного мозку.
Провідниковий апарат спинного мозку є складовою частиною інтеграційного апарату, забезпечує двосторонній зв’язок спинного мозку з інтеграційними центрами головного мозку і включає аферентні і еферентні шляхи (тракти), а також розташовані по ходу аферентних шляхів власні ядра задніх рогів. Основними функціями провідникового апарату є: а) передача еферентних сигналів до нервових центрів головного мозку і його стовбура і б) передача керуючих аферентних сигналів з верхніх нервових центрів до м’язів і внутрішніх органів (мішенях).

Посилання на основну публікацію