Будова кори головного мозку

Головний мозок поділяється на дві півкулі (ліве і праве). У кожній півкулі розрізняють три поверхні: опуклу (Конвексітальний), середню (медіальну), внутрішню (базальну) і три полюси: лобовий, потиличний, скроневий. У кожній півкулі розрізняють чотири частки мозку: лобову, скроневу, тім’яну і потиличну, а також островковую частку, або острівець (lobus insularis, insula), приховану в глибині латеральної борозни.
Долі мозку відокремлюються один від одного борознами. Центральна борозна (sulcus centralis, роландова борозна) відокремлює лобову частку від тім’яної, латеральна борозна (sulcus lateralis, сільвіева борозна) – скроневу від лобової та тім’яної, тім’яно-потилична борозна і її уявне продовження донизу (sulcus parietooccipitalis) – потиличну від тім’яної та скроневої , кругова борозна острівця (sulcus circularis insulae) – острівець від сусідніх областей. У зв’язку з великою функціональною значущістю дві вертикальні звивини, розташовані кпереди і ззаду від центральної борозни, – предцентральну і постцентральну (gyrus precentralis, gyrus postcentralis) – прийнято виділяти в так звану роландовой область.
На опуклій поверхні лобової частки крім gyrus precentralis розрізняють три звивини, розташовані приблизно горизонтально: верхню, середню і нижню лобові звивини. На базальної поверхні лобової частки виділяють пряму (gyrus rectus) і очноямкові (gyri orbitales) звивини.
У скроневій частці на зовнішній поверхні розрізняють три горизонтальні звивини: верхню, середню і нижню скроневі звивини. На базальної поверхні скроневої частки розрізняють латеральну потиличної-скроневу звивину (gyrus occipitotemporalis lateralis) і гіпокамп, розташований більш медіально.
Тім’яна частка ділиться горизонтальній внутритеменной борозною (sulcus interparietalis) на верхню і нижню тім’яні часточки. В останній розрізняють лежачу кпереди надкраевую звивину (gyrus supramarginalis) і вкінці – кутову звивину (gyrus angularis). Кпереди від них розташована вертикальна постцентральна звивина.
Борозни і звивини зовнішньої поверхні потиличної частки непостійні і варіабельні. На внутрішній поверхні потиличної частки добре помітна шпорная борозна (sulcus calcarinus). Вище неї розташований клин (cuneus), нижче – язична звивина (gyrus lingualis).
З філогенетичних позицій виділяють давню, стару і нову кору. Стародавня кора (paleocortex) являє собою невелику ділянку, розташований на базальній поверхні лобових часток, і включає в себе наступні анатомічні утворення: нюхові цибулини, підкіркові нюхові центри (нюховий трикутник і нюховий горбик), а також деякі інші освіти. Стара кора (archicortex) представлена ​​медіобазальний структурами скроневої частки і включає в себе гіпокамп, мигдалеподібне тіло, ряд медіобазальний розташованих звивин. Стару кору розглядають як вище представництво нюхового і смакового аналізаторів. Крім того, цим утворенням приділяється істотна роль у забезпеченні інтегративних функцій головного мозку, таких як пам’ять, психіка, емоції. Нова кора (neocortex) – наймолодша і складно влаштована частина кори головного мозку. Вона займає більше 95% всієї поверхні півкуль. Її клітинні елементи розподілені в різних шарах. Значна частина має шестіслойних будову: I. Молекулярна пластинка. II. Зовнішня зерниста пластинка. III. Зовнішня пірамідна платівка. IV. Внутрішня зерниста пластинка. V. Внутрішня пірамідна платівка. VI. Мультиформна пластинка.

Посилання на основну публікацію