Особливості поштової розсилки

В даний час різні форми поштових розсилок вельми популярні серед рекламодавців. Причин цьому чимало, а в якості основних можна назвати наступні.

1. Будь-які поштові розсилки – це пряма реклама, посередників між продавцем і покупцем немає. Однак відсутність посередників властиво всім інструментам директ-маркетингу, тоді як далеко не кожен інструмент дозволяє контролювати рекламне повідомлення і його ефект. У багатьох випадках поштові розсилки дають таку можливість.

2. Будь-які поштові розсилки мають також корисні ефекти. Перед тим як утилізувати поштове або факсимільне повідомлення, адресат пробігає по ньому очима, щоб дізнатися інформацію, що міститься в ньому. Навіть якщо при цьому адресат повідомлення не буде зацікавлений запропонованим йому товаром, якесь враження про пропозицію у нього залишиться. Причому якщо враження позитивне, то пізніше (наприклад, після ще 2-3 правильно організованих директ-мар-кетінгових заходів) у адресата цілком може з’явитися бажання придбати пропонований товар у компанії, з якою він «познайомився» через поштові розсилки. Якщо ж адресат повідомлення, у якого склалася хороша думка про компанії-продавця, вирішить придбати товар, який колись був йому запропонований, то, ймовірно, він згадає саме про її пропозиції. Для компанії це означатиме появу ще одного клієнта, що має про неї свідомо хорошу думку.

3. Поштові розсилки при правильному виборі цільової аудиторії і правильному складанні поштових повідомлень можуть бути дуже ефективними (зрозуміло, це залежить ще й від специфіки пропонованого товару).

4. Поштові розсилки дозволяють цілком конкретно вибирати аудиторію, якій будуть адресовані повідомлення (складність може виникнути лише зі складанням бази адрес обраної цільової аудиторії, але і ця проблема вирішувана). Так, можна відправляти рекламні повідомлення групам людей, просто живуть в безпосередній близькості до будь-якого об’єкта, так чи інакше пов’язаного з пропозицією компанії-продавця; можна розіслати повідомлення або всім студентам якогось вузу, що навчаються тільки на четвертому і п’ятому курсах, або тільки працюючим студентам, які навчаються на четвертому і п’ятому курсах. Іншими словами, обмежити можливості по вибору цільової аудиторії може лише складена база адрес.

5. Повідомлення можна зробити особистими, адресованими одному цілком конкретній фізичній особі. Звернення на ім’я до потенційного клієнта залучає його увагу і демонструє шанобливе ставлення до нього компанії-продавця. Людська психологія така, що адресат повідомлення з більшою охотою прийме пропозицію, що виходить від компанії, яка при спілкуванні звертається до нього особисто, ніж те, що було зроблено компанією, яка не виділяє адресата повідомлення з «юрби», навіть якщо друге речення трохи більш вигідно для нього. Цією особливістю можна і потрібно користуватися! На відміну від багатьох хитрощів, на які доводиться йти для збільшення ефективності рекламних акцій, написання особистих повідомлень – це не хитрість, а ввічливість і демонстрація поваги та уваги.

6. Для поштових розсилок нескладно оцінити ефективність. Достатньо лише порахувати кількість розісланих цільової аудиторії поштових повідомлень і кількість відгуків адресатів повідомлень на пропозицію. Це дасть можливість підрахувати показник відгуку, т. Е. Фактично, якщо звернутися до фізичних термінам, коефіцієнт корисної дії розсилки.

7. Адресат повідомлення не може зовсім не звернути уваги на рекламне повідомлення. Йому доведеться хоча б переглянути поштове або факсимільне повідомлення перед тим, як його утилізувати, а при правильному складанні повідомлення цілком достатньо ковзаючого погляду, щоб зацікавити читача.

Однак слід зазначити відносно високу вартість проведення такого директ-маркетингового заходу, як поштова розсилка. Правда в більшості випадків така акція виправдовує свою високу вартість хорошими результатами, так як ефективність поштових розсилок в порівнянні з іншими інструментами директ-маркетингу так само велика, як і її ціна. Є у поштових розсилок і інші недоліки.

По-перше, на загальній хвилі тривоги через екологію зараз з’явилося чимало людей, які виступають категорично проти використання паперу, особливо в рекламних акціях (які не становлять, на їхню думку, особливої ​​цінності), так як процес її виготовлення вкрай негативно впливає на навколишнє середовище. Відповідно, хорошої реакції на рекламну розсилку від затятих супротивників «паперової» реклами чекати не має сенсу.

По-друге, є чимало людей, які налаштовані скептично як по відношенню до реклами шляхом поштових розсилок, так і по відношенню до товару, пропонованого таким способом. Як правило, таких людей неможливо зацікавити товаром, ефективно описавши його в рекламному повідомленні, тому клієнтами вони не стають навіть після найвдаліших розсилок.

По-третє, є також категорія людей, яких дратує, коли їм надсилають неждані повідомлення. Так як очікуваним поштове сполучення з рекламною пропозицією зробити, м’яко кажучи, важко, то і ця категорія людей навіть після проведення вдалою і правильно організованої розсилки не збільшує число клієнтів компанії-продавця.

Нарешті, є і ще одна складність. Для того щоб час від часу організовувати поштові розсилки, компанііпродавцу необхідно постійно оновлювати наявні в неї бази адрес. З часом можуть змінюватися поштові адреси, прізвища і навіть імена та по батькові адресатів. Якщо адресат змінить місце проживання, то гроші компанії-продавця будуть витрачені даремно на підготовку і відсилання рекламного повідомлення. Помилки ж у написанні імені, прізвища або по батькові адресата, як правило, викликають негативну реакцію з його боку. Залучити ж до лав клієнтів компанії-продавця людини, ставлення якого до неї свідомо негативне, нелегко. Коли ж рекламні повідомлення приходять на ім’я вже померлої людини, це виглядає просто непристойно.

Все написане вище стосується як поштових розсилок (direct-mail), так і розсилок факсимільних повідомлень в силу великої кількості спільних рис у двох цих видів розсилок. Однак є між ними і ряд відмінностей як в області технічного виконання, так і в плані правильного складання самого повідомлення.

Посилання на основну публікацію