Звукозапис в літературі: алітерація, асонанс

Звукопис покликаний посилити текст звуковими образотворчими засобами, відповідними зображуваній дії, загальному настрою, стану.

З цим завданням блискуче справляються асонанс, звукові повтори, алітерація.

Алітерацію найчастіше використовують поети, так як прийом полягає в повторенні приголосних звуків, що створюють оригінальну звукопис при описі картин природи, шумове оформлення тексту, що створює додаткову виразність художнього слова.

Асонанс є також звуковим повторенням, але тільки вже голосних звуків.

У поетичному мовленні асонансом визнається неточна рима, коли присутній точний збіг голосних і неточне – приголосних звуків. Шляхом вживання ассонанса (як і алітерації) досягається особлива «зоровий» художнього образу. Асонанс міцно присутній у фольклорі, в класичних творах Лермонтова ( «Бородіно»), Блоку ( «Фабрика»),

Посилання на основну публікацію