Зображення людей і природи в повісті «Тарас Бульба»

Повість Миколи Васильовича Гоголя «Тарас Бульба» – поетичний твір художньої літератури 19 століття, в центрі якого надана зображення героїчного народу, до останнього захищає незалежність своєї батьківщини. Широко і яскраво представлена ​​життя запорожців. А кожен герой, нехай індивідуальний і унікальний за своєю суттю, створює єдине ціле – силу, спрямовану на боротьбу за незалежність.

Але М.В. Гоголь не тільки пропонує простежити славний шлях безстрашних захисників вітчизни, він розгортає перед нашим поглядом картини пишною і чудової природи України. Всю силу майстерності письменника можна знайти саме в пейзажних замальовках повісті.

Микола Васильович зображував природу мальовничими фарбами: зелено-золотий океан, на якому ніби окремі мазки – квіти різного кольору. Новоросійська степ – місце, де не ступала нога людини, незаймана пустеля. І з кожним метром її простори все прекрасніше і прекрасніше.

Образ степу для Гоголя – це і є Батьківщина. Вона неосяжна, сильна, велична. В описі степового простору, по якому пересуваються козаки, ми знаходимо підтвердження гарячої любові письменника до рідної стороні, його захоплення не порівнянними ні з чим красотами, віру в могутність і непохитність.

Характер запорожців і витоки їх героїчних подвигів безпосередньо пов’язані з неозорими і Привільне степами, на яких вони виросли і виховали. На такий просторій і багатій землі можуть жити тільки сміливі, витривалі, сильні духом і тілом люди. Степ – вітчизна гордих героїв-запорожців, які борються за свою гідність і честь.

Пейзаж Миколи Васильовича Гоголя ліричний і барвистий. Письменник не приховує почуття глибокого захоплення рідними і милими серцю місцями. Зображення природи спрямовані на те, щоб читач повніше представив і зміг зрозуміти всі приховані внутрішні переживання героїв.

Показовим у цьому відношенні день, коли сини Тараса Бульби, Остап і Андрій, залишають рідний дім, в який тільки що повернулися після навчання, і прощаються з заплаканої матір’ю, Гоголь не зациклює увагу на сумному настрої подорожніх, він показує всі ці переживання станом природи. Сірий день і гучне щебетання птахів, ріже слух, набагато яскравіше і повніше передають пригнічення юнаків. Козаки засмучені, їх не радують навколишню красу природи, все здається чужим і дисгармонійний.

Або ось ще одна пейзажна замальовка, показана в момент зустрічі Андрія і служниці молодий полячки. Духота в серці закоханого юнака так точно сполучати письменником з картиною спекотної липневої ночі, коли ще не спав весь накопичений за день жар. У названому описі немає захоплення, воно швидше тривожне. Зоряне небо над головами засинають запорожців, які розбили табір, догоряють далеко околиці, палаючі загравою в темряві, – провісники страшних подій.

Між героями повести і природою можна провести паралель: вона живе такий же напруженою і різноманітним життям, як вони.

Ліричні зображення природи в повісті Миколи Васильовича Гоголя «Тарас Бульба» мають величезне значення для інтерпретації твору в цілому. Замальовок насправді не так багато, і всі вони досить скупі, але зате як образно і точно описують місце дії і передають характер, настрій і внутрішні переживання головних героїв.

Посилання на основну публікацію