Значення Гоголя для історії російської і української літератури велике і плідне.
1) Якщо Пушкін, як художник, відкрив поезію стародавньої Русі, поезію її ідейного життя, то Гоголь, як людина і письменник, зробився провідником у нову російську життя моральних і релігійних ідеалів старовини. Достоєвський і Лев Толстой – його учні.
2) Внаслідок цього Гоголь докорінно змінив в Росії розуміння ролі письменника: він першим надав йому характер «пророка», «проповідника» християнської моралі. Літературу він зробив суспільною силою.
3) Гоголь органічно пов’язаний з реалістичною літературою XVIII століття, з росіянами сатириками і драматургами тієї епохи. Як і Пушкін, він підбив підсумки усійпередувала літератури, розкриває безрадісні сторони російського життя.
4) Подібно Пушкіну, він не тільки підвів підсумки минулого літературного життя, але намітив і зміст наступної. Бєлінський поставив його на чолі нового періоду російської літератури. У російській літературі XIX ст. ми повинні розрізняти дві літературні школи «пушкінську» і «гоголівську».
5) В історії російського реалізму Гоголь має велике значення, тому що він перший заговорив про теорії реалізму, перший свідомо виробив прийоми нового творчості.
6) Гоголь пристрасно любив Росію і всією душею хотів проникнути в «дух» російського народу, визначити його майбутнє. Ось чому надзвичайно велике і його значення для історії російської національної самосвідомості.