Творчо вивчаючи ту чи іншу тему, піднімаючи хвилюючі його питання, наповнюючи твір певним ідейним змістом, письменник висловлює власну точку зору на певні питання, своє ставлення до теми, до життєвих цінностей і поглядів героїв або, як прийнято говорити в літературознавстві, авторську позицію. В принципі, все, чим наповнюється твір – від вибору імен героїв до особливостей композиції – є проявом авторської позиції. Ми розглянемо лише деякі аспекти авторської позиції і деякі способи її вираження.
Авторська позиція проявляється у ставленні до героїв твору, і тут особливо важливу роль відіграватимуть три речі: ім’я героя, його портрет і мова:
назвавши Базарова Євгеном, Тургенєв висловив свою глибоку повагу і щиру любов до цього героя, так як ім’я Євген означає по-грецьки “благородний”, і низьке походження Базарова лише підкреслює особливий внутрішній зміст слова “благородство”;
подивіться, скільки жовчної авторської іронії та особистісної неприязні в портреті Петра Петровича Лужина, створеному Достоєвським: ” (…) у загальному вигляді Петра Петровича вражало як би щось особливе, а саме, щось як би виправдовує назву” нареченого “, (…) Петро Петрович посилено поспішив причепуритися і оздоби в очікуванні нареченої (…) Всі плаття було тільки що від кравця, і все було добре, окрім хіба того тільки, що все було надто нове і занадто обличало відому мету. Навіть франтівська, новісінький, кругла шляпа, про цю мету свідчила: Петро Петрович якось аж надто шанобливо з нею звертався і занадто обережно тримав її в руках. (…) В одязі ж Петра Петровича переважали кольори світлі і юношественние. (…) Темні бакенбарди приємно осіняли його (особа) з обох сторін, у вигляді двох котлет, і вельми красиво згущалися біля светловибрітого відзначився підборіддя. (…) Якщо ж і було що-небудь в цій досить красивою і солідної фізіономії дійсно неприємне і відразливе, то відбувалося вже від інших причин. “;
мова так само виступає не тільки засобом характеристики героя, а й способом вираження авторського ставлення до нього: канцелярська мова Лужина викликає у автора, а слідом за ним і у читача огиду; напівписьменна й істерично-агресивна мова Ганнусі-Чуми нічого, окрім бажання автора заткнути вуха, викликати не може; зворушливо-плутана мова Сонечки Мармеладової розчулює Достоєвського, коментуючи репліки героїні, він немов захищає її і т.д.
Через стежки автор також може висловити своє ставлення до явища, так як стежки є образними засобами характеристики зображуваного; яскрава роль тут у епітетів і порівнянь, метафор і метонімій; порівняйте: “двошарові” або “двоповерхові” очі капітана Тальберга (М.Булгаков) і “ясні чорні” очі Павла Петровича Кірсанова (І. Тургенєв); “зім’яте гостре, хиже” обличчя Челкаша і “здорове”, “добродушне” і “тупе” обличчя Гаврила (Горький);
Автор може висловити свою точку зору на події в прямих оцінках і характеристиках, як це робить, наприклад, Л. Толстой у романі “Війна і мир”, розлого формулюючи власні думки про історичне процесі, роль особистості в історії, діях історичних законів і т. д. і доводячи ці думки на прикладі доль своїх героїв.
Авторська позиція може побічно проявитися в композиції твору. Прочитайте самостійно вірш О. Блока «Незнайомка» повністю, інакше наші міркування будуть вам незрозумілі.